Кагарлик.Сity продовжує рубрику «Історія одного експоната». Сьогодні завідувач відділу з основного виду діяльності "Ржищівський археолого-краєзнавчий музей" Ольга Гудзій розповідає про керамічну намистинку, знайдену на околиці міста Ржищева біля урочища Ріпниця.
намистинка
В одній з вітрин археологічної зали Ржищівського археолого-краєзнавчого музею є маленький непримітний, але дуже цікавий предмет – керамічна намистинка. Зроблена майстром-професіоналом із місцевої червоної гончарної глини, випалена при температурі 1000-1200 градусів, відшліфована, округлої форми. Майже сім тисяч років тому вона разом зі своїми сестрами-намистинками, з’єднаними у намисто, прикрашали груди жінки-трипільчанки, представниці неолітичного племені, що проживало на околиці нашого Ржищева біля урочища Ріпниця у IV тисячолітті до н.е. С.М.Рижов, кандидат історичних наук, переконаний, що в той час прикраси, зокрема намисто, було наділене магічною силою, виконувало захисну роль оберегу.
У давні часи прикраси для жінок були чимось більшим, ніж зараз для нас, їхніх нащадків. Численні назви – монисто, буси, коралі, бісери – свідчать про їх довгу історію та велику роль в культурі нашої країни. Для українських жінок - це не просто естетика, значення намиста глибоко символічне. Воно в першу чергу відігравало роль оберегу перед злими чарами, злими людьми та стихіями. Ви будете здивовані, коли дізнаєтеся, що племена народів Трипільської культури теж носили прикраси.
Пройшли тисячоліття, а жінки і дівчата й сьогодні носять разки керамічного намиста, тільки розфарбованого у червоний колір, імітуючи корали. В Україні серед жіночих прикрас саме коралове намисто було найбільш розповсюджене. Це справжній феномен. Через те вважали намисто з нього щирим (справжнім), але насправді «коральки» - іноземки, родом зі сходу, щоправда, там вони мали трохи інший вигляд. Найчастіше завозили коралі з Венеції. За кольором вони були рожево-червоного, рожевого та рожево-сірого виду. Змінювалися матеріали, з яких виробляли намистини, сама форма намистин, спосіб нанизування, але мода носити намисто - незмінна.
Через червоний колір коралам надавали магічних властивостей та вважали, що на здоровій жінці коралове намисто яскраво – червоне, а на хворій – тьмяніє й блякне.
Характерним було те, що намиста з коралу оздоблювали хрести з камінням, золоті чи срібні монети. Це одразу ж змінювало естетичний вигляд прикраси та збільшувало її вартість та коштовність.
В Україні козак, даруючи дівчині коральки, мовби жбурляв до її ніг перемоги. А вона, приймаючи прикраси, присягалася бути гідною його. Оскільки намисто – свідок кохання, то вважалося негідним для зрілої чи лытньої його одягати. І тут ми доторкаємося до таїн жіночих, жіночої магії. Рожеве чи світло-червоне носили русяві, гранатове чи густо-червоне – чорняві. Не можна було обмінюватися коральками, навіть між сестрами. В подарунок можна було приймати коральки від усіх чоловіків свого роду та коханих, а також від баби чи матері.
Шкідливо з намистом спати, ходити з ним щоденно. Воно для свят, відвідин церкви, для весілля.
Серед таємниць, пов’язаних з кораловим намистом, є і медичні. Коли носите згадуване намисто на шиї чи грудях, знімаєте з відповідних ділянок енергетичну перенапругу. Лікарі-практики звертають увагу, що серед «коралових» помітно менше неврозів, психозів, нападів стенокардії; вони помітно більш розважливі та спокійні.
Разок магічного коралового намиста прикрашає експозицію краєзнавчої зали нашого музею. Дивлячись на нього, задумуєшся над долею дівчини чи жінки, яка носила його. А ще більше - над його магією.
