Кажуть, життя - в роботі. Але ж і роботою воно не обмежується. Є й хобі - улюблене заняття, яке не має відношення до професійної діяльності людини - те, чим подобається займатися у вільний час.
Якщо ви ще не придумали чим зайнятися на дозвіллі, вас надихнуть улюблені заняття наших земляків – жінок з Кагарлика та Кагарлицької громади.
На рушники запрошує – рушники вишиває
Павліна Косяк
Павліну Косяк ми знаємо як начальника Кагарлицького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Вона розписує молодят, реєструє шлюби, розлучення, смерть. Весільна церемонія з її вуст звучить дуже чуттєво, часто гості втирають сльози від її зворушливих слів і щирих побажань, які беруть за саму душу.
А у вільний від роботи час Павліна Косяк вишиває. Картина, яку ви бачите на фото, вона вишила для своїх батьків на 45 років спільного життя з їхньої весільної фотографії.
З рук жінки виходять прекрасні вишиті рушники і сорочки.
"Нерви заспокоюю, - пояснює Павліна Василівна. - Хоч три хрестика вдень, але обов’язково зроблю".
Чим корисно:
- Коли робиш щось руками, мозок “відключається”, і вдається відпочити від проблем. Часто під час улюбленої роботи ти ні про що не думаєш, і в процесі до тебе приходять цікаві ідеї або важливі рішення. До того ж, зміна діяльності дозволяє “переключитися”, що однозначно важливо.
Плете красу з лози
Катерина Савченко
У Буртах на Кагарличчині живе жінка, яка захоплюється лозо- й очеретоплетінням. Це - Катерина Савченко. Її вироби прикрашають і домашню оселю, і місцевий музей - кошики, килимки тощо. Майстер-клас для місцевих дітлахів Катерина Іллівна давала із задоволенням, а діти тільки дивувалися, як гарно і вправно людські руки можуть творити красу.
І можливості для цього, як виявляється, безмежні.
"Жінка усе своє трудове життя пропрацювала у місцевому колгоспі, пам’ятають її на роботі й у відділенні зв’язку. А ось лозо- й очеретоплетіння завжди було справою душі", - розповідає молодший науковий співробітник Буртівського сільського краєзнавчого музею Наталія Побочій.
В душі вона поет
Юлія Сунка
Юлія Сунка - провідний фахівець одного з банків. Вона займається кредитуванням клієнтів, перекредитацією діючих кредитів, консультує щодо отримання кредиту та проводить післяпродажне обслуговування. Та усе це не заважає їй писати чуттєві вірші, які до душі багатьом поціновувачам її таланту.
Часто темою її віршованих творів є російсько-українська війна на Донбасі. Допомогу українським воїнам пані Юлія, між іншим, і передавала, і відвозила на схід разом із друзями-однодумцями. А вірші працівниці банку Юлії Сунки включають до збірок поетичних творів про війну.
- Напиши мені, мамо, листа
Про щось тепле, затишне й рідне,
Як у тиші дрімають міста
І як небо не падає мідне.
А у нас у окопах вода,
Буйні черги від “братніх” щоранку.
То на сході, мамо, біда -
Від Росії здійма лихоманку.
Напиши мені, мамо, про те,
Як смакується ввечері літо,
І як мальвами сонце цвіте,
Що в пшениці дощами розлито.
А у нас задиміла земля,
Що з’їдає туман терикони.
Чумне ехо відтінку Кремля
Віддає люциферу поклони.
Напиши мені, мамо, про дощ,
Про вареники в білій сметані.
І давай ще про фірмовий борщ -
Напиши, неначе востаннє....
А по нас заскулив міномет,
Наче пекло смакує країну.
Та то, мамо, для тебе секрет -
У нас тихо, і я не загину.
Напиши і про білий налив,
І як сіно запахло на полі.
І про тихий дніпровський розлив,
І про мир напиши, мимоволі.
Юлія Сунка
Квітникар-реаніматолог
Світлана Вірченко
Кагарличанка Світлана Вірченко - диспетчер “Водоканалу”. Обов’язки диспетчера - здійснювати з використанням засобів обчислювальної техніки, комунікацій і зв’язку оперативне регулювання ходу виробництва й інших видів основної діяльності підприємства чи його підрозділів відповідно до виробничих програм, календарних планів і змінно-добових завдань.
Світлана Яківна поважає своїх колег, відповідно ж ставляться і до неї.
Та по-справжньому щасливою пані Світлана почувається вдома, де створила маленький рай. Кілька десятків видів кімнатних квітів вона розмістила на підвіконні, шафах, столиках та підлозі. І справа навіть не в тім, що жінка дуже любить вазони і розводить їх, Світлана - чудовий квітникар-реаніматолог! Часто подруги Світлани Вірченко звертаються за допомогою - мовляв, рослина загинула. Та вона з особливою цікавістю бере “виходжувати” хвору рослину: пересаджує, поливає, удобрює грунт, бореться зі шкідниками, обрізає, шукає гарне місце для її реабілітації. Через деякий час рослина оживає і потужно починає нове життя. Подруги дивуються, радіють і кажуть: “У Свєти - легка рука”.
"Кімнатні квіти для мене - живі істоти. З ними я розмовляю, і мені здається, вони мене розуміють", - зізнається жінка.
Розділяє захоплення дружини і її чоловік Олександр Миколайович, свою працю він віддає рослинам на подвір’ї.
