Громада Кагарличчини не тільки отримує гуманітарну допомогу з різних джерел, але й відправляє її на фронт нашим воїнам, а також цивільному населенню в райони нещодавніх бойових дій. Нещодавно таку допомогу доставили в місто Бучу.
Часина продуктів, які відвезли в Бучу Кагарлицькі освітяни
Цими днями завантажений автобус попрямував із Кагарлика у Бучу. Гуманітарну допомогу за сприяння міської ради зібрали працівники освіти Кагарличчини. Насамперед це продукти: консерви, зокрема різні види тушонки, в тому числі й виготовлені на харчоблоках закладів освіти Кагарлицької громади. Також - продукція фірми «КАГМА» (молоко, сметана, масло), печиво, пиріжки, паски, яйця, олія, чай, кава, цукор, питна вода та інше, в тому числі стратегічний український продукт – сало. Окрім того, в гуманітарному вантажі були цигарки, пральний порошок, мочалки, одноразовий посуд.
До акції долучилися й працівники Кагарлицької центральної аптеки, закупивши для потреб мешканців Бучі олію.
Освітяни Кагарличчини на чолі з начальником відділу освіти міськради Надією Омельченко активно долучилися до роботи гуманітарного штабу і доставили потрібний вантаж своїм колегам у Бучанський відділ освіти. Там також займаються розподілом гуманітарних вантажів і допомогою постраждалим від російського агресора.
Тетяна Васильчук та Надія Омельченко із декоративним подарунком для бучанських колег
Разом із допомогою доставили й подарунок – декоративні соняшники, виготовлені умільцями Центру дитячої та юнацької творчості, як символ сонця на мирному небі України, символ життя і процвітання.
"Я дивилася на Бучу через вікно автобуса і думала: городи тут невиорані, людей мало, життя, здається, відсутнє. Неначе мертве місто…", - ділиться враженнями від поїздки Тетяна Васильчук, директор Кагарлицького центру дитячої та юнацької творчості.
"В гуманітарному центрі, який розташований у Бучанській гімназії, нас зустріли радо. Та подією дня стала моя зустріч із колегою – директором Бучанського центру позашкільної освіти Андрієм Куцеваловим, який нікуди не виїжджав і знаходився під окупацією. Це справді щемна зустріч, хотілося обійняти його. Він розповів мені про зірваний замок на сейфі закладу, в якому залишилося найцінніше – документи та печатка. Про те, як орки відібрали у нього телефон, а наші захисники його йому згодом повернули. Про те, що троє працівників його закладу не виїхали і залишилися в Бучі… Ми зупинилися біля розгромленої військової техніки і мене огорнуло відчуття, що вороги таки понесли кару за скоєне", - описує побачене пані Тетяна.
