Сьогодні, 24 лютого, село Мирівка, що на Кагарличчині, прощалася із Борисом Сокурою - героєм-односельцем, який бив російського ворога на Донеччині.
Дороги села усіяні квітами, на узбіччях – люди на колінах, які прийшли провести в останню дорогу свого земляка-захисника. В очах односельчан – сльози, а в руках – квіти та жовто-блакитні прапори.
Тіло героя Бориса Сокури востаннє перебуває на рідному подвір'ї, яке заполонили похоронні вінки, а потім у Свято-Преображенському храмі у Мирівці. Відспівування та похорон проводить духовенство Православної Церкви України.
До присутніх у церкві звернувся настоятель храму, священник Василь Суп: «Сьогодні ми віддаємо шану нашому землякові, який пішов захищати свою сім'ю, нас із вами, Україну. Завдячуємо цим мужнім чоловікам, які тримають над нами небо. Велика шана таким людям. Бо не кожен із нас піде на фронт, візьме зброю і почне захищати, а ще більше – віддасть своє життя. Як говориться у Слові Божому, той, хто поклав свою душу за ближніх своїх, її не втратив, він її зберіг. І ці воїни є ті небесні соколи, чиї душі летять до Бога. Смерть героя зберегла інші життя».
Є вороги, які не тільки по той бік кордону, а й ті, які живуть поміж нас і хочуть «руского міра», російської мови, російської держави у нас в Україні. Запитайте у людей із Бучі, Ірпеня, Харкова, Херсона, Ізюма, Сум що вони відчували з приходом цього «руского міра»? – зазначив священник. Російський президент каже, що вважає українців братами. Але брат брата не вбиває, брат брата не стріляє, брат братові у спину не пхає ножа.
«Схиляємо низько голови та прихиляємо коліна перед нашим воїном, який віддав своє життя за Україну, заради нас із вами, щоб ми жили і цінували свою країну, мову, культуру, віру. Бо якщо ми цього не цінуємо, ми не є народом, ми є вигнанцями. Стіймо на своєму патріотизмі, цінуймо своїх людей, які тримають небо над нашими головами. Хай милосердний Господь прийме душу спочилого воїна у Царстві Небесному, у тих місцях квітучих, світлих, де нема смутку, біди і страждань», - акцентував священнослужитель.
До присутніх звернувся заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов: «Сьогодні ми прийшли попрощатися з нашим воїном, який героїчно захищав нашу Батьківщину. Війна продовжує свої чорні жнива і сіє в серцях людей горе і смуток. Сумна звістка знову прийшла на Кагарличчину: 17 лютого, захищаючи Україну від рашистських окупантів, на Донеччині загинув наш земляк Сокура Борис Васильович».
Борис Сокура народився 7 травня 1967 року в Казахстані. Але доля навіки поєднала його з Україною і з Кагарличчиною. У 1984 році Борис Сокура закінчив Мирівську школу, після закінчення школи пішов в армію. Потім працював трактористом.
Його у селі знають як звичайну скромну людину та сумлінного трудівника. Коли почалася повномасштабна війна, природжене почуття справедливості, відповідальність і мужність не дозволили чоловікові перебувати в тилу. Із травня 2022 року його було призвано до Збройних Сил України.
Борису Сокурі було лише 55 років. У нього залишилася дружина та син із родиною.
Староста села Мирівка Надія Порхун смерть героя назвала величезною втратою для родини, для громади і для країни. «Борис Васильович був людина-сонечко – завжди усміхнений і веселий. Таким він назавжди залишиться у наших серцях. Герої не вмирають, вони стають янголами і боронять нас зі свого небесного війська», - зазначила очільниця громади.
Оркестр духових інструментів щемно виконав "Качу", після чого пролунали залпи військового почесного салюту на честь героя.
