Знову сумна звістка прийшла на Кагарличчину: на фронті загинув житель села Іванівка Юрій Ковешніков. Із 28 березня він вважався зниклим безвісти.
Ще була надія, що він живий, але, на жаль, ця надія не справдилася. Він поліг смертю хоробрих поблизу населеного пункту Васюківка Бахмутського району Донецької області, захищаючи волю та незалежність України. 30 квітня мужнього бійця і захисника України провели в останню путь .
В Іванівці провели в останню дорогу воїна Юрія Ковешнікова
Цей скорботний день – день похорону Героя – було оголошено Днем жалоби на Кагарличчині.
Життєвий шлях Героя
Ковешніков Юрій Миколайович народився 17 лютого 1971 року в селі Іванівка. Тут пройшли його дитячі роки.
Навчався в Горохуватській восьмирічній школі.
Із 1986 року здобував освіту в профтехучилищі при Білоцерківському шинному заводі, де потім працював деякий час.
В Іванівці провели в останню дорогу воїна Юрія Ковешнікова
У 1990 році був призваний на службу в армію. Після армійської служби повернувся в рідне село. Проходив курси навчання в Богуславській автошколі. Працював у місцевому колгоспі «Мир» фуражиром на молочно-товарній фермі та на різних роботах. Юрій Миколайович так і не встиг створити сім’ї.
У грізні роки повномасштабної війни, як і сотні тисяч українських воїнів, Юрій Ковешніков став на захист рідної землі. У 2023 році він був мобілізований Другим відділом Обухівського РТЦК та СП до Збройних Сил України.
Молодший сержант Юрій Ковешніков ніс ратну службу на посаді стрільця-санітара 1 піхотного відділення 2 піхотного взводу 1 піхотної роти військової частини А4971.
В Іванівці провели в останню дорогу воїна Юрія Ковешнікова
Він захищав рідну Україну, захищав кожного з нас і героїчно загинув. Але він навічно залишиться в наших серцях, у спогадах тих, хто його знав і любив.
Коридор слави: на колінах і зі сльозами
Тіло Героя люди, які шанують наших захисників, зустріли у Кагарлику біля моргу, прихиливши коліно. Коридор слави вдячно проводжав нашого захисника по місту. Знову звучала «кача», яка розривала душу від безпорадності, що звучала з однієї з машин у колоні. На дорогах водії зупиняли свої авто та виходили, приклавши руку до грудей.
У селі Іванівка навіть старенькі бабусі стояли із квітами в руках на колінах, втираючи сльози хустинкою. Бузок і тюльпани, нарциси і троянди, гілочки квітучих дерев, жовто-блакитні прапори у руках місцевих жителів свідчили про пошану і вдячність Героєві, про тугу і жаль, про біль у серці.
В Іванівці провели в останню дорогу воїна Юрія Ковешнікова
На кладовищі, куди привезли домовину Героя, чекала свіжовикопана яма – ще над однією могилою замайорить жовто-блакитний прапор. Героя проводжають в інший світ з музикою духового оркестру, зі сльозами і щирими промовами, з молитвами із вуст священника. Чин похорону відслужив настоятель Свято-Преображенського храму Православної Церкви України с.Мирівка Василь Суп. Молитви священнослужителя разом із Марією Суп звучали голосно, дзвінко і зворушливо.
Державний Прапор України рідним Героя урочисто передав старший офіцер відділення рекрутингу Другого відділу Обухівського РТЦК та СП майор Сергій Решетник, після чого тричі пролунав військовий салют.
В Іванівці провели в останню дорогу воїна Юрія Ковешнікова
Співчуття від громади
«Не передати біль втрати, який відчуваємо всі ми, а особливо родина Героя. Україна не пробачить жодної смерті, заподіяної в цій загарбницькій війні, в якій ми обов’язково переможемо. Доблесні українські воїни розіб’ють ненависного ворога, а пам’ять про всіх, хто віддав своє життя в ім’я Перемоги, пам’ять про Юрія Ковешнікова житиме у наших вдячних серцях! Глибокі співчуття рідним і близьким воїна висловлює вся наша велика громада» - висловився заступник голови Кагарлицької громади Іван Семцов.
В Іванівці провели в останню дорогу воїна Юрія Ковешнікова
Подвиг ціною життя
Валентина Єфимищ, староста сіл Горохуватка, Іванівка, Тарасівка у своєму виступі сказала:
В Іванівці провели в останню дорогу воїна Юрія Ковешнікова
- Біль, смуток, розпач. Україна щодня платить високу ціну за волю та незалежність. Горохуватський старостинський округ сколихнула страшна звістка з фронту: захищаючи Україну від російських окупантів, загинув воїн Ковешніков Юрій Миколайович, житель нашого села. Наша громада схиляє голови у глибокій скорботі та висловлює співчуття рідним, близьким, побратимам. Велике горе об'єднало всіх людей, які сьогодні зібралися на цьому кладовищі в селі Іванівка, щоб провести в останню путь нашого односельчанина. Ціною свого життя він здійснив найбільший подвиг справжнього чоловіка – віддав своє життя за цілісність і незалежність України. Навіки його ім'я буде вписане в історію нашої громади та і всієї України як воїна-героя. Не забудемо про його подвиг та мужність. Світла пам'ять та глибока шана Юрію Миколайовичу – українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас.
Слово священника
Промова священника Василя Супа, як завжди, була проникливою і хвилюючою:
В Іванівці провели в останню дорогу воїна Юрія Ковешнікова
- Дорогі брати і сестри, дорога родино! Знову і знову збираємося на такі скорботні часи, коли проводжаємо воїна в останню дорогу, а душа його летить до Бога. Багато можна говорити, але ми маємо пам'ятати про те, кому завдячуємо, що маємо сьогодні світле сонечко. А тих хлопців уже немає. Вони захистили собою нас із вами. Вони захистили нас, наші сім'ї, наших дітей, частину нашої держави і ще захищають другу частину, віддаючи найцінніше – своє життя. Церква говорить так: хто душу свою покладе за ближніх своїх, той її не загубить, а збереже. І ми віримо, і просимо у Господа, щоб Господь дійсно оселив отих соколів, які розкривали свої крила над нами для того, щоб ми мали мирне життя, у Царстві небесному.
В Іванівці провели в останню дорогу воїна Юрія Ковешнікова
Коли ми говоримо, що на фронті буває важко нашим хлопцям, ми бачимо, що не просто важко, а вони там вмирають. Вмирають, віддаючи своє життя. І коли ми тут ходимо спокійно на роботу, водимо дітей у школу, радіємо цьому життю і кажемо, що десь там хлопці наші воюють, вони не просто воюють, вони перебувають у пеклі – по пояс у болоті, в сирих окопах. Бо це є воїни, це є наші захисники! Ми з вами маємо все життя бути їм вдячні! Ми маємо пам'ятати все життя про те, що ці хлопці віддали життя свої за нас із вами. Ми маємо все життя молитися, щоб їхні душі були у Царстві небесному у Божій оселі. Ми маємо все життя пам'ятати про те, хто віддав своє життя за нас із вами. Тому молімося Господу і щиро дякуймо тим воїнам, які тримають на сьогодні це небо. Які тримали і уже відійшли до неба – там, де їхні душі мають спочивати. Царство небесне всім полеглим воїнам. Царство небесне спочилому воїну убієнному Юрію. А всім тим, хто зараз там, на передовій, які тримають і боронять нас із вами, хай Господь дасть сили, кріпкості і янголів-охоронців…»
В Іванівці провели в останню дорогу воїна Юрія Ковешнікова
Люди прощалися із нашим захисником, тіло якого перебувало у закритій домовині. Подумки молилися, прощалися і дякували. Кидали землю, клали квіти, плакали і хрестили односельцю дорогу до неба. Щоб душа летіла у небесне військо без перешкод – вільно і легко.
