Робота на землі для 24-річного Романа Юрченка, як то кажуть у крові. Адже прізвище, яке він носить, колись гриміло не лише на всю Кагарличчину, а й далеко за її межі саме завдяки трудовим досягненням його діда Анатолія Сергійовича. Той був знаним механізатором-буряководом. За досягнення у вирощуванні цукристих та впровадження передових методів отримав Державну премію, мав три ордени. Добре знайомий із землеробським ремеслом і батько Романа Анатолій Анатолійович. Тож, Романа сміливо можна назвати продовжувачем традицій землеробської династії.
Кращого варіанту для себе молодий тракторист не бачить
Нині молодий механізатор ПрАТ «Агрофорт» достойно продовжує сімейні традиції, знайшовши своє місце саме в цьому підприємстві.
В «Агрофорті» Роман працює півтора року. Починав на старенькому тракторі: кілька місяців підвозив бочками воду, аміачку, розвозив тюки соломи пайовикам. Потім його перевели напарником-стажером на закордонній техніці: спочатку Fendt, а згодом Challenger.
А нині, разом із напарником, «ділять» потужний Fendt. Їхнє основне завдання це оранка, культивація, внесення добрив, дефекату.
«Раніше я про таку техніку й не мріяв, — зізнається Роман. — Працював у фермерів то на тракторі, то різноробочим. Але все якось було не те. Зараз задоволений усім: і роботою, і зарплатою, і ставленням».
Виявляється, що Роман Юрченко — тракторист із передвищою та вищою освітами. Спеціальність техніка-механіка отримав у Київському транспортно-економічному фаховому коледжі НТУ. А згодом — ступінь бакалавра з агрономії — у Білоцерківському національному аграрному університеті.
Роман Юрченко та його Fendt
«Мене все ж більше тягне не в керівництво, а на трактор, — каже Роман. — Тут для мене все ясно і просто. Та й умови прекрасні. По-перше, техніка — трактор сучасний, обладнаний комп’ютерами, планшетами, усе максимально технологічно й комфортно. По-друге, — умови праці. Тут і спецодяг, взуття і літнє і зимове, рукавички не встигаю зношувати, харчування під час польових робіт. А ще важливий для мене момент - підвезення на роботу. Я живу в Переселенні, а база знаходиться в Шпендівці — це лише в один бік 20 кілометрів. Влаштовує мене й оплата праці — окрім основного заробітку, раз на пів року маю премію.
Був у мене ще випадок — потрапив на лікарняний, то після того, як вийшов на роботу, здав до бухгалтерії чеки з аптек, і мені компенсували частину витраченого на ліки. Не чув, що в наш час десь ще таке було».
Втім, освіта та досвід стає Роману в пригоді, адже в його обов’язках ремонт та обслуговування і трактора, і знарядь.
«Якщо вже якась серйозна поломка, тоді задіюють спеціалістів, а так ремонтуємо самі, — каже Роман. — У нас є «біблія» з експлуатації трактора, дві книжки, тож якщо щось незрозуміло — відкриваєш і читаєш — там усе написано. У принципі можна все вичитати, повністю розписана вся експлуатація».
Подобається Роману й налагоджена робота колективу. «Тобі дали наряд, і ти їдеш і робиш свою роботу. Нічого зайвого від тебе не вимагають. Кожен робить свою роботу. Якщо щось не так, якась поломка й тобі треба допомога чи запчастина — то намагаються все привезти найшвидше».
Висока технологічність сучасного землеробства вимагає не лише сучасної техніки, а й належної кваліфікації працівників. Тож Роман акцентує і на постійному навчанні персоналу. «За ці півтора року я вже двічі був на курсах. Нас збирали з усього МХП і навчали в Черкаській області. Знайомили із принципами точного землеробства, налаштуванням сівалок, використанням комп’ютерного оснащення всякого. Та і трактор у мене весь налаштовується із комп’ютера. Один стоїть свій «рідний», а ще три допоміжні монітори додатково поставили. Це й навігація, планшет сівалки, картографія внесення добрив».
На запитання, чи змінив би роботодавця, Роман заперечливо хитає головою «З усіх місць, де я працював, тут не просто найкраще, — це навіть порівняти не можна. Тож — ні».
Роман Юрченко – яскравий приклад потрібних нам кадрів
— В наш час кадрове питання стоїть дуже гостро, — зазначає директор ПрАТ «Агрофорт» Андрій Воробчак. — Знайти й утримати спеціалістів — завдання не просте. Свій відбиток накладає і воєнний стан. Ми, звичайно, бронюємо своїх працівників у межах квот. Створюємо всі належні умови для наших працівників. Офіційне працевлаштування, соціальний пакет, підтримка в скрутних ситуаціях. Але бувають випадки, що залучаємо працівників, яких нам не вистачає, з інших підприємств МХП.
Не залишаємо без уваги й тих наших працівників, кого мобілізували до ЗСУ: у межах нашої програми підтримки ветеранів, військових та їхніх родин «МХП Поруч» вони й далі отримують заробітну плату, ми підтримуємо їхні сім’ї. І, до речі, така підтримка сімей стосується не лише працівників, а й пайовиків. На жаль маємо й загиблого на війні нашого працівника Віталія Тищенка зі Шпендівки. Ми допомагали й допомагаємо його мамі: це й фінансова, юридична, психологічна підтримка.
Ще один важливий момент у роботі із кадрами — підвищення кваліфікації, можливість кар’єрного росту. Це принципи, за якими працюють не лише в нас в «Агрофорті», а й і у межах всієї компанії МХП. Нам потрібні таланти — причому, таланти у всіх сферах.
До прикладу, механізаторів ми щорічно взимку, коли немає польових робіт, навчаємо в агрошколі. Адже техніка постійно вдосконалюється, коштує вона не дешево, тож і віддача від неї та від тих, хто на ній працює, має бути максимальною.
Щоби простимулювати наших механізаторів ми, нещодавно як пілотний проєкт, ввели їм доплати за класність. Тепер механізатори діляться на категорії за знанням теорії, дотриманням трудової дисципліни та навичками володіння технікою. Чим вища категорія — тим більші доплати. Це стимулює наших працівників розвиватися, відповідально ставитися до своїх обов’язків.
Роман Юрченко — один із прикладів висококласного працівника. Він природжений механізатор: техніка його слухається, а він її тонко відчуває.
Прийшовши до нас на підприємство, Роман відразу без проблем влився в колектив. Щобільше, його знання і навички як механізатора, аж ніяк не нижчі, аніж у старших колег із більшим досвідом. Його рівень кваліфікації дозволяє доручати йому сучасну імпортну техніку. Таким, як Роман ми довіряємо й нові трактори, і нові агрегати до них. Знаємо, що працюватимуть вони акуратно і з максимальною ефективністю та віддачею.
Як що ж він захоче спробувати себе за спеціальностями, які здобув у коледжі чи університеті, — думаю, що й тут для нього знайдеться можливість.
