У Центральній бібліотеці в Кагарлику відбулася творча зустріч із двома ювілярами – літераторами та журналістами, які народилися 65 років тому на перетині двох зимових місяців: Надією Вегерою-Предченко та Миколою Семенюком.
Під час творчої зустрічі в Публічній бібліотеці в Кагарлику
Сніжного зимового дня 1960 року, коли січень уже прощався із своїм володарюванням, у звичайні робітничій сімʼї Вегер на Київщині народилася мила дівчинка Надійка. А вже через 5 днів, такого ж сніжного лютого на Хмельниччині ще одна сімʼя раділа появі на світ хлопчика Миколки Семенюка.
Під час творчої зустрічі в Публічній бібліотеці в Кагарлику: Лілія Литвин знайомить присутніх із Миколою Семенюком та Надією Предченко
Обоє діток зростали, огорнені теплом та любовʼю, і в собі плекали любов до світу, що оточував їх, та до рідного слова. Тож і не дивно, що ці слова почали складатися у вірші. Свої перші поезії Надійка заримувала ще в дошкільному віці, а Миколка почав писати в школі, під впливом літератури та сільських вчителів.
Під час творчої зустрічі в Публічній бібліотеці в Кагарлику
Згодом ці двоє юних людей приїхали здобувати вищу освіту в столиці – Києві. Хоча й тут їхні шляхи зовсім не перетиналися.
Надія вступила до Київського технікуму міського електротранспорту. Працювала майстром, інженером, прорабом на будівництві. Пізніше закінчила Київське училище культури за фахом «режисер масових заходів» і повернулася працювати у рідні Великі Пріцьки на Кагарличчину (нині це Ржищівська громада) директором будинку культури.
Свої поезії читає Микола Семенюк
Микола ж обрав філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, після закінчення якого працював учителем української мови та літератури у місті Припʼять. У 1983 році він уже зі своєю сімʼєю переїхав до Кагарлика і влаштувався на роботу в середню школу №1.
Звучать поезії Миколи Семенюка
Ось тут, на землі кагарлицькій, ці дві поетичні душі просто не могли не зустрітися. Адже пані Надія була керівником районного осередку Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Г.Шевченка та керівником кагарлицької районної літературної студії «Зорі Придніпровʼя», яка обʼєднувала творчих людей на своїх засіданнях.
Під час творчої зустрічі в Публічній бібліотеці в Кагарлику
Але, окрім літературної творчості, є ще один життєвий факт, який обʼєднує цих двох людей. З 1997 року Надія Миколаївна працювала завідувачкою відділу газети «Кагарлицькі вісті» (нині «Вісник Кагарличчини»). А з 2004 року стала редактором новоствореної газети «Рідне місто».
Фрагменти зустрічі: Микола Семенюк та Надія Предченко
Микола Володимирович з 1998 по 2011 рік був директором Кагарлицької ЗОШ І-III ступенів №3. А потім здійснилася його студентська мрія – він став журналістом. З вересня 2013 року розпочав роботу у тому ж «Рідному місті», де й пропрацював до закриття газети.
Під час творчої зустрічі в Публічній бібліотеці в Кагарлику
Фактично ця газета стала їхнім спільним дитям. І працівники бібліотеки можуть похвалитися тим, що до 100-річчя свого закладу отримали в дарунок від Миколи Володимировича підшивку абсолютно усіх номерів «Рідного міста».
Назвати Надію Миколаївну та Миколу Володимировича гостями бібліотеки дуже складно, бо за десятиліття знайомства та співпраці вони вже давно стали рідними.
Власні поезії декламує Надія Предченко
Тож 7 лютого, коли на вулиці нещадно лютував мороз, у Центральній бібліотеці було тепло й затишно. Адже працівники бібліотеки, начальник відділу культури Олена Петленко, учні 11-Б та 11-В класів Кагарлицького ліцею №3 з учителем української мови та літератури Світланою Михайловською зібралися з чудової нагоди – привітати двох талановитих ювілярів.
Звучать поезії Надії Предченко
Директорка бібліотеки Лілія Литвин повідала присутнім про їхні життєві історії та творчі набутки, а також розповіла свою історію знайомства з цими людьми. Микола Семенюк та Надія Предченко продекламували свої поезії на різну тематику: і про природу, й про матір, і про кохання та любов, що такі близькі юним слухачам.
Поезії Надії Предченко декламує Світлана Михайловська
Не оминули увагою й теми війни, бо це, на жаль, невідʼємна частина нашого нинішнього життя, а письменники пишуть про те, що їх оточує. Обоє поетів намагалися, мов живильною водою, скропити молоді душі майбутніх випускників важливими для України фактами сучасної історії, розумінням того, в який важливий час вони живуть, коли залишатися осторонь не можна, бо від цього залежить завтрашній день кожного.
Фрагменти зустрічі: Надія Предченко та Лілія Литвин
Чудовим ліричним доповненням поетичної зустрічі стали музичні твори «Осінь» та «Човен» на слова ювілярів та музику місцевого композитора Бориса Родини.
Присвяту колегам читає Людмила Добровольська
Улюблені поезії продекламували одинадцятикласники Ірина Хромченко, Анастасія Нечипоренко, Вікторія Ільєнко, Іван Осадчий, бібліотекар з комплектування Тетяна Владімірова, вчителька Світлана Михайловська.
Лілія Литвин дякує Миколі Семенюку та Надії Предченко за чудову зустріч
З вітальним словом виступила начальник відділу культури Олена Петленко та журналістка й колега по перу Людмила Добровольська, яка закінчила виступ чудовою присвятою:
В гостях сьогодні два поети,
Мистецтву слова їх не вчити!
Як пиріжки гарячі, їх сонети
Розходяться і йдуть по світу!
«Рідня благословенна» й «Відлік часу».
Там брами доль, оксюморони, рими,
І від Надії гімни учать діти в класі,
Й Миколині рядки про мову – незборимі.
Письменство красне – їхня зброя й мрія,
Для віршів нових, знаю, є іще в них час.
Тому, гадаю, варто готувати
Полиці у бібліотеках про запас.
