Оперативно оформивши перепустку та переступивши поріг прохідної «картонажки» (як називають Київський картонно-паперовий комбінат називають в Обухові), опиняєшся на просторому подвір’ї, по якому час від часу курсують вантажівки. Судячи з усього, вщерть заповнені продукцією КПК. Моє припущення підтверджує директор з персоналу Роман Гірін.
- Виробництво на підприємстві — цілодобове. Замовлень вистачає. Тож для більш як 2000 працівників комбінату робота завжди є, - каже він.
«За гофротарою звертаються з різних підприємств України»
Дорогою до цеху гофрокартону нас супроводжують працівники служби безпеки. Хлопці роблять свою справу непомітно.
Виробництво гофрокартону — один з перших підрозділів підприємства, де ми побували. Вздовж усього периметру будівлі не можна не помітити надпотужні системи вентиляції. Стоячи поблизу них, мимоволі пригадуєш вертолітну смугу, над якою кружляє гвинтокрил. І не стільки через шум (в цеху, відверто кажучи, не так вже й шумно), скільки від потужних повітряних потоків, що нестримно вириваються з металевих конструкцій, закріплених вздовж стін.
- Не заважає працювати? - запитую одного з працівників у зеленому спецодязі, повертаючись в бік вентиляції.
Він лише розводить руками й показує в центр цеху:
- Робочі місця там, а тут - автоматизовані лінії.
І дійсно, більш уважно ознайомившись із виробництвом та пройшовши цех вздовж і впоперек, відзначаєш про себе, що, завдяки автоматизації,люди тут виконують в основному «чисту» роботу за пультами управління.
Як розповідають працівники, завдання в цеху бувають досить різними як за складністю, так і за об’ємами.
- Єдине, за що ми не беремося, так це — малі обсяги замовлення, - ділиться особливостями виробництва в.о. генерального директора комбінату Віктор Семенець. - В усьому іншому обмежень немає. До нас звертаються за гофротарою з різних підприємств України, а відповідно, й вимоги до кінцевої продукції у кожного з них різні. Комусь потрібні паперові ящики стандартного розміру, інших, приміром, цікавить, скажімо так, неформатна продукція. Ми нікому не відмовляємо. Запускаємо у виробництво, провівши перед цим відповідні розрахунки, в тому числі і вираховуючи щільність гофрокартону, яка повинна відповідати затвердженим стандартам.
Автоматика-автоматикою, але є й контроль з боку людей
Доки ми розмовляли, в цеху ні на мить не припинявся виробничий процес, кожен етап якого контролювався в апаратному відділенні.
До речі, апаратна тут заслуговує особливої уваги. Принаймні, мені було дещо неочікувано бачити на території виробництва таке просторе приміщення з прозорими стінами та стелею, облаштоване великими моніторами та комп’ютерною технікою. А ще мою увагу привернула настінна дошка (ні, не мультимедійна і не сенсорна). Звичайна, біла дошка, немов у школі, на якій кольоровими маркерами вирізнялися близько десяти речень, написаних різним почерком. Не пробуючи щось розібрати з написаного, я пішов коротшим шляхом і запитав Віктора Семенця про її призначення, мовляв, навіщо вона тут і для кого ці записи.
- Це - ініціатива наших працівників - посміхається керівник. - А встановлена вона для зручності. Наша політика - не лише забезпечити людей, які в нас працюють, належними соціальними виплатами, а й створити кожному відповідні умови праці. І якщо працівникм пропонують дійсно потрібні речі, чому б не піти їм назустріч, навіть в таких, здавалося б дрібницях. Втім, можливо, це й не дрібниця, якщо ви звернули на неї свою увагу...
Що кажуть працівники?
Хто краще розкаже про підприємство, як не самі працівники? А в Київському КПК таких людей понад 2000! І задіяні вони як у виробничих цехах, так і в головному офісі.
Надія Федорченко 38 років тому разом зі своїм чоловіком приїхала за комсомольським покликанням на підприємство, в якому не всі цехи ще були збудовані. І з того часу не змінювала свого місця роботи.
Застав Надію я за пультом управління в цеху, де виробляється картон. Після того, як на її місце прийшов змінник, ми вийшли на вулицю, аби поспілкуватися.
Надія Федорченко
- Мабуть, не вистачає свіжого повітря? - запитую.
- Так, робота в нашому цеху не з легких. Самі могли побачити, як картон виготовляється. Тут складний процес, і вода, і сушка... Але все пізнається в порівнянні. Я свою роботу ціную. Звикла до неї за ці роки. Як-не-як - це вже мій другий дім.
Надія Федорченко розповіла, що багато її старших друзів уже на пенсії. Втім, незважаючи на це, підприємство з року в рік оформляє і на них безкоштовно медичні страховки, що дозволяє, в разі хвороби, значно здешевити лікування.
- Фактично, якщо захворієш, то вже не думаєш про гроші на ліки. Чи це грип, ангіна, застуда, чи, не дай Боже, необхідність хірургічного втручання. У нас був один випадок, коли жінка з нашого підприємства, обухівчанка, отримала вдома опіки. Говорили, що на її лікування по страховці було виділено понад 100 тисяч гривень...
Доки ми розмовляли, по території проїхав великий службовий автобус.
- Це - наша розвозка, - пояснює Надія. - Таких автобусів на підприємстві багато. Щодня вони розвозять нас як на роботу, так і додому - і не лише по Обухову, а й в інші райони. Звичайно, зручно. Тим більше, коли після зміни хочеться швидше дістатися дому, відпочити.
Попрощавшись, вона пішла до автобуса. А паралельно з нею ще десятки працівників поспішали до автозупинки після робочого дня.
Спостерігаючи за цим, пригадав слова директора з персоналу КПК Романа Гіріна, який на мій схвальний відгук щодо наявності в усіх цехах підприємства сучасних кімнат відпочинку з мікрохвильовими печами, чайниками, холодильниками та кондиціонерами, відповів: «Це - звичайні місця для прийому їжі. А кімнат відпочинку у нас немає, адже після роботи всі поспішають до своїх домівок. І це, на мою думку, правильно».
Є на підприємстві й трудові династії. Укладальник-пакувальник Тетяна Пустова - одна з таких. Її батьки довгий час працювали на КПК, нині вже на пенсії. Тут трудиться і її брат Віктор.
Тетяна розповідає, що для дітей працівників в спортивному комплексі комбінату діють безкоштовні секції з боксу, кікбоксингу та вільної боротьби. Неодноразово користувалася разом із колегами нагодою знову ж таки безкоштовного оздоровлення на Азовському морі.
- Розумієте, - ділиться враженнями Тетяна, - напевне, є й такі люди, кому недостатньо того соціального пакету, який нам надається. Але це не про мене. Можливо, тому, що я просто люблю свою роботу, а можливо, й через те, що на життя я не дивлюся через рожеві окуляри. Повірте, мої друзі та знайомі працюють в різних організаціях міста, там взагалі не надається додатковий соціальний пакет, не кажучи вже про значно нижчий рівень зарплат, які вони отримують.
І це, з’ясовується, - не пусті слова. Для передовиків виробництва існує гнучка мотиваційна система - від підвищення на посаді до збільшення посадового окладу та виплат премій. Також на підприємстві щопівроку визначають кращих з кращих. Їх портрети і прикрашають фасад головного офісу. Ця свого роду «Дошка пошани» - гордість та опора Київського КПК.
