Переважна більшість робіт Миколи Сьомки виготовлена зі шпону. Майстер уміло вирізає із здавалося б нікому непотрібних відходів деревини макети різноманітних будівель. Всі його роботи дихають старовиною. Тут - і дерев’яні церкви, і селянські хати, причому, всередині макетів, як правило, можна помітити мініатюрні лави, столи, а в млинах - ще й жорна, які обертаються.
Кожна робота має свій неповторний дизайн, хоча, на перший погляд, між собою схожі. Але як тільки придивишся, стає зрозумілим: вироби майстра тим і цінні, що мають притаманні лише їм відмінності, адже кожен макет - то відгомін окремої історичної епохи, відбиток славного минулого нашої Батьківщини.
РОБОТА, ЯКА СТАЛА ЗАХОПЛЕННЯМ
Микола Сьомка демонструє макети храмів
- У дитинстві я із задоволенням працював з деревиною, - розповідає Микола Сьомка. - Згодом, після школи, пішов навчатися до Ржищівського педагогічного училища за спеціальністю “Учитель трудового навчання і креслення”. Проте, за фахом працював не відразу. Довелося освоювати різні професії і не лише в Україні, а й далеко за її межами. Після служби в армії більше 5 років проживав у Ленінградській області. Лише в 1980 році повернувся до рідної Ліщинки. Оскільки вакансії учителя трудового навчання в селі не було, а їхати в інші населені пункти району та жити разом із сім’єю у когось на квартирі не було бажання, погодився працювати у колгоспі. Через шість років у школі звільнилося місце і мені запропонували посаду вчителя трудового навчання. Із задоволенням відгукнувся на пропозицію. Там і працював аж до минулого року, коли вийшов на пенсію.
Під час уроків трудового навчання, а особливо гурткової роботи, Микола Сьомка разом зі школярами майстрував різноманітні вироби з деревини. Найкращі з них віддавав для участі в різноманітних виставках.
Так, дерев’яна ваза, виготовлена школярами, свого часу посіла третє місце на Київській обласній виставці.
ВСЕ ПОЧАЛОСЯ З ПОШТОВОЇ МАРКИ
Частина колекції робіт Миколи Сьомки
Виготовленням макетів будинків та церков Микола Іванович захопився нещодавно - лише два роки тому. Поштовхом до цього стала поштова марка, на якій було зображено старовинний храм, виготовлений із сірників. Учитель відразу ж розробив креслення і разом зі школярами виготовив макет цієї церкви. Але вже зі шпону деревини. Через деякий час попросив старшого сина, котрий живе і працює в Хмельницьку, відвідати виставки народних майстрів, сфотографувати найкращі їхні вироби з деревини та привезти йому. Це і стало поштовхом для його перших робіт.
“ВІДДАЮ ПЕРЕВАГУ ЛИПІ”
Микола Сьомка працює з різноманітними породами деревини, щоправда, віддає перевагу липовому шпону, інколи вільховому..
- Він м’який і легше піддається обробці. Дубовий шпон теж підходить, проте з ним доводиться більше повозитися. Дуб ціную за його особливий природний колір, - говорить майстер і демонструє невеличку дзвіницю, виготовлену саме з дуба.
Вже склеєні вироби Микола Іванович не покриває лаком. Він переконаний, що вигляд деревини повинен залишатися первісним.
- Інколи для того, аби змінити колір шпону, - продовжує свою розповідь майстер, - вдаюся до замочування деревини водою та подальшого її висушування. Таким чином можна коригувати колір шпону від світлого до темнішого.
ДРІБНИЦЬ НЕ БУВАЄ
Під час роботи
Уже склеєний виріб Микола Сьомка кілька разів протирає наждачним папером.
- Ось, власне, і все, - посміхається майстер, - як бачите, нічого складного...
Змайструвати - легко сказати. Насправді, щоб вирізати з дерева елемент необхідної форми, потрібно віртуозно володіти різними інструментами - різцями, стамесками, циркулем, транспортиром тощо. Але головний інструмент в роботі - це, безперечно, руки. Адже все робиться вручну і кожний макет потребує індивідуального підходу. В залежності від складності виробу, на його виготовлення може піти від кількох днів до кількох тижнів. Адже вирізати необхідної форми деталь - це півсправи, необхідно, в разі потреби, всі її виступи і прямі кути заокруглити, вирівняти. А для цього інструмент повинен бути завжди добре загостреним, щоб він різав дерево, а не м’яв його. Тільки гостре і дзеркально відполіроване лезо буде давати чистий, блискучий і соковитий зріз.
“ОДНА З МОЇХ МРІЙ ВЖЕ ЗБУЛАСЯ”
- В основному, креслення макетів розробляю сам, - пояснює майстер. - Постійно працюю над їх удосконаленням. Пам’ятаю, як одного разу дуже зацікавився, аби виготовити макет Ліщинської церкви, що була зруйнована у 1938 році. Для цього довелося шукати очевидців, які б пригадали, яким був храм, розповіли мені його форму та конструкцію, адже жодних фотографій того часу віднайти не вдалося.
Так майстер відбирав численні малюнки різних церков, показував їх ліщинським старожилам, ті, в свою чергу, порівнювали побачене і підказували, якої форми в церкві були вікна, двері, надбудови. Кілька разів довелося Миколі Івановичу переробляти креслення, але своєї мети все ж домігся.
- Проблема полягала в тому, - пояснює, - що більшість спогадів стосувалася переважно внутрішнього оздоблення церкви. І з великими складнощами люди пригадували зовнішні деталі будівлі. Проте, все ж одна з моїх мрій збулася - макет церкви був виготовлений, і затверджений (посміхається) старожилами.
“МІСЦЯ ДЛЯ РОБІТ НЕ ВИСТАЧАЄ”
Вироби Миколи Сьомки
А ще мріє майстер, щоб в селі з’явився музей, хоча б у приміщенні колишньої школи.
- Там можна було б розмістити макети і сільської церкви, і млина, і селянських хат, - із ентузіазмом говорить Микола Іванович. - Більше б людей мали змогу ознайомитися з виробами, та й макетів було б теж більше.
Майстер не проти виготовити і макет зруйнованого німцями храму в Кагарлику.
- Я і зараз взявся б за роботу, але як виготовлю макет - куди його потім подіну? Вдома місця для таких габаритних виробів просто немає.
- Уявіть собі, скільки місця зайняв би будинок Трощинського, якщо ця невеличка церква таких розмірів, - показує Микола Сьомка на масивний макет.
Зрозуміло, що це дещо обмежує творчість майстра. Тож і мандрують Україною його вироби. Значна частина робіт експонується і в районному Центрі дитячої творчості. Микола Іванович, переважно, дарує свої роботи, хоча, зазначає, якщо будуть конкретні пропозиції, - можна і продати.
Деякі роботи виготовлені виключно з уяви майстра.
- Були моменти, - розповідає Микола Іванович, - коли займаєшся чим-небудь або відпочиваєш, - і тут з’являються в уяві нові ідеї. Я миттю шукаю папірець, щоб намалювати основні штрихи. Потім приходжу в майстерню і починаю доводити справу до кінця.
Так з’являються різноманітні казкові будинки зі старовинними лавами, піччю. Але більшість виробів все ж несуть у собі відбиток української історії, чого, власне, і прагне майстер.
