Серед суворих воєнних буднів – світла звістка: з ворожого полону повернувся наш земляк, житель Кагарлика Микола Максименко. Протягом 5-6 березня відбувся черговий – уже 73-й – обмін полоненими. Цю новину з надією читали в тисячах українських родин, зокрема і в Кагарлицькій громаді.
Миколі Максименку 42 роки. Він закінчив Кагарлицьку ЗОШ №2 імені Василя Дашенка. У грізні часи повномасштабної війни Микола сказав своїм рідним: «Я не буду сидіти на лавочці». Він у перші ж дні звертався в ТЦК, однак на фронт його не брали, бо не мав досвіду військової служби. Але наполегливість узяла гору, і 14 квітня 2022 року Микола Максименко став у стрій Захисників України. У жорстоких боях проти російських загарбників воїн двічі отримував контузії, але продовжував нести ратну службу.
У ворожий полон Микола Максименко потрапив 7 січня 2024 року під час боїв, що точилися поблизу села Синьківка Куп’янського району, що на Харківщині.
Близько двох нескінченних тижнів його як командира взводу окупанти тримали в одиночній камері і піддавали постійним страшним тортурам, про які свідомість відмовляється згадувати. Нічого не добившись, вороги перевели його в загальну камеру. Понад два роки нестерпних умов у неволі в росіян, які брутально порушують Женевську конвенцію щодо поводження з полоненими…
І ось настав довгожаний час березневого обміну полоненими. Серед сотень звільнених за підсумками переговорів – у списках і наш земляк - кагарличанин Микола Максименко.
Можна лише уявити почуття дружини Оксани Віталіївни, стомленої надіями, переживаннями і викликаними цим недугами, і матері Людмили Петрівни, яка денно і нощно молила Господа про повернення сина…
Так, Микола Максименко вже на рідній землі, як і пів тисячі інших звільнених українських воїнів. Але перед приїздом власне до рідного дому всі звільнені ще пройдуть повний медичний огляд, отримають допомогу з фізичної та психологічної реабілітації. Кожен із них, переживши пекло російського полону, також має отримати всі передбачені державою виплати.
Радіє разом із родиною велика і дружна громада Кагарличчини, яка об’єдналась у допомозі фронту в ці нелегкі часи. Кожне таке повернення – це перемога добра над злом, надії над безвихіддю, зміцнення нашої віри в переможне закінчення цієї жорстокої війни.
Зичимо Миколі відновлення сил і здоров’я, домашнього спокою і затишку, мирного неба поряд із найдорожчими людьми.
І нехай повернеться до рідного дому кожен наш захисник і кожна захисниця!
