Ще зовсім недавно українці жили під мирним небом, радісно зустрічали світанки, ростили дітей і не знали дуже багатьох слів, пов’язаних із війною.
Масовий захід у стінах Кагарлицького ліцею №2, який провели дашенківці, вони присвятили усім Героям–випускникам своєї альма-матер, які віддали свої життя за Україну. Тут переконані: вони заслуговують, щоб про них пам’ятали.
Під час меморіального заходу в Кагарлицькому ілцеї №2
Герої, про яких пам’ятають
Віталій Філоненко. Випускник 2002 року. Загинув 26 лютого 2022-го, 37 років. Старший лейтенант поліції. Посмертно відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Зі спогадів класного керівника Петра Ляшенка: «За роки навчання зарекомендував себе здібним, дисциплінованим і охайним учнем. Спокійний, урівноважений, совісний, добрий і чесний. Вірний товариш з почуттям гумору. Віталію подобалися більше предмети гуманітарного циклу. Брав участь у шкільних, районних та обласних предметних олімпіадах з історії та правознавства. Захоплювався спортом та музикою. Він втілив у життя дитячу мрію - став поліцейським, як батько». Залишилися мама, дружина та двоє дітей.
Володимир Чухліб. Випускник 2015 року. Помер 7 серпня 2022-го, 25 років. Старший сержант, служив в охороні Президента України, брав участь в обороні Києва. Неодружений. Класний керівник Тетяна Назаренко згадує його як доброзичливого, привітного учня. Він поважав та допомагав старшим.
Валерій Рижий. Випускник 1982 року. Загинув 20 серпня 2022-го, 55 років. У лютому 2022 року вступив до місцевої тероборони. Призваний до лав ЗСУ. Солдат 53 роти 2 стрілецького взводу. Залишилися мама та син. Не похоронений.
Експозиція присвячена загиблим воїнам-випускникам в музеї Кагарлцького ліцею №2
Геннадій Купріков. Випускник 2006 року. Загинув 25 жовтня 2022 року, прикриваючи відступ побратимів. 33 роки. На початку російсько-української війни Геннадій відстоював незалежність нашої держави в АТО у складі Національної Гвардії України. У 2019 році за контрактом брав участь в Операції об’єднаних сил. 24 лютого 2022 року був призваний до ЗСУ. Був неодноразово нагороджений.
13 грудня 2022 року у ліцеї зареєстровано курінь імені Геннадія Купрікова, який бере участь у військово-патріотичній грі «Джура».
Ярослав Єрмоленко. Випускник 2001 року. Загинув 16 квітня 2023-го. 37 років. 26 лютого 2022 року пішов добровольцем на фронт. Одружений. Заклад підтримав ініціативу мешканців вулиці Маяковського перейменувати її на честь Героя, подавши відповідне клопотання до міської ради. Але мешканці прийняли інше рішення, тому дана вулиця перейменована і носить назву Героїв України. Ярослав похоронений у селі Григорівка Обухівської громади.
Експозиція присвячена Війні за Незалежність України в музеї Кагарлцького ліцею №2
Станіслав Кулініченко. Випускник 1986 року. Загинув 3 травня 2023-го, 52 роки. Похований 29 жовтня 2025 року, до цього часу вважався зниклим безвісти. 24 лютого 2022 року добровольцем прибув до ТЦК та був мобілізований. Але ще деякий час перебував у лавах Добровольчого формування Кагарлицької громади, брав участь у його становленні. Служив стрільцем-гранатометником.
Спогад однокласниці Олени Носаченко: «Добрий, ввічливий, порядний, відповідальний, надійний товариш. Завжди допомагав людям». Залишилися мама, брати, сестра, дружина, діти.
Андрій Ляшук. Випускник 2015 року. Загинув 11 червня 2023-го. 23 роки. Класний керівник Валентина Капішон згадує: «У нашу школу Андрій прийшов у 7 клас, закінчив 9 класів. Любив роботу на землі, рибальство». Похоронений у Хмельницькій області.
Олексій Поліщук. Випускник 2013 року. Загинув 10 липня 2023-го. 27 років. Був мобілізований 24 лютого 2022 року, служив номером обслуги кулеметного взводу 1 стрілецького батальйону. Класний керівник Світлана Демиденко запам’ятала свого випускника спокійним, відповідальним, надійним учнем. Залишилися батьки, дружина, діти. У цій школі навчається син Олексія.
Під час меморіального заходу в Кагарлицькому ілцеї №2
Олександр Палажченко. Випускник 1995 року. Помер 27 серпня 2023-го від важкої хвороби після отримання поранення, 46 років. Захищав Батьківщину на посаді водія-радіотелефоніста стрілецької відділення.
Ігор Борисов. Випускник 1982 року. Загинув 31 травня 2024-го. 57 років. Сержант. Учасник АТО з 2015 року та Операції об’єднаних сил. У лютому 2022 року знову став на захист Вітчизни. Воював у славнозвісній 72 окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. Був начальником радіолінійної станції роти зв’язку типового командного пункту польового вузла зв’язку. Залишилися батьки, дружина, донька та внуки.
Віталій Борозенець. Випускник 1985 року. Загинув 2 червня 2024 року. З 2 червня 2024-го до 23 січня 2025-го вважався зниклим безвісти, 54 роки. Служив стрільцем-помічником гранатометного 1 єгерського відділення. Залишилися дружина та діти.
Під час меморіального заходу в Кагарлицькому ілцеї №2
Олександр Білик. Випускник 1988 року. Загинув 7 червня 2024 року під час виконання бойового завдання, рятуючи пораненого побратима, 51 рік. 25 лютого 2022 року добровольцем став до лав ЗСУ. Служив у званні головного сержанта водієм розвідувального відділення. Нагороджений 7 медалями та відзнаками: «За збереження життя», «Честь. Слава. Держава», «За службу в розвідці», «Незламним героям російсько-української війни», «Ветеран війни», «Хрест Сил територіальної оборони», «За зразкову службу». У Героя залишилися дружина, діти.
Олександр Вашека. Випускник 2009 року. Загинув 15 серпня 2024-го, 32 роки. Був на посаді старшого навідника гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки. Зі спогадів класного керівника Валентини Капішон – тихий, спокійний, допомагав людям похилого віку. Залишилися мама, дружина, дочка та брати.
Темченко Олександр. Випускник 2001 року. Загинув 1 жовтня 2024-го. 41 рік. Призваний на службу у квітні 2024 року. Служив стрільцем – номером обслуги десантно-штурмового відділення.
Під час меморіального заходу в Кагарлицькому ілцеї №2
Олександр Авраменко. Випускник 1993 року. Помер від тяжкої хвороби серця 16 вересня 2025-го. 48 років. На захист Батьківщини став у лютому 2023-го. Служив на посаді кулеметника стрілецького відділення. Залишилися дружина, діти та сестра.
Сергій Радом. Випускник 2000 року. Загинув 25 жовтня 2025-го, 42 роки. Мобілізований до ЗСУ в лютому 2024-го. Служив у званні сержант командиром відділення керування артилерійського вогню. Зі спогадів рідних та друзів: «Сергій був людиною мирної праці, жив, радів, мріяв. У нього кипіла жага до життя: він був великим життєлюбом, душею компанії, завжди збирав навколо себе друзів. Любив риболовлю, відпочинок на природі».
Олексій Яценко. Випускник 2011 року. Загинув 9 листопада 2025-го, 32 роки. Призваний у грудні 2022 року. Служив сапером інженерно-саперного відділення танкового батальйону. Зі спогадів класного керівника Людмили Стеценко: «Олексій зростав як спокійний, урівноважений, серйозний учень. Він любив працю, шанував старших, піклувався про ветеранів у рамках операції «Турбота». Ці риси – повага, працелюбність, щирість – були його життєвим компасом. Захоплювався радіотехнікою, комп’ютером, спортом. Умів бути надійним товаришем, мав багато друзів. Залишилися брат, який перебуває в полоні, та племінники, які вчаться у нашому ліцеї.
Під час меморіального заходу в Кагарлицькому ілцеї №2
Андрій Рибак. Випускник 2009 року. Загинув 10 грудня 2025-го, 34 роки. Був призваний за контрактом у серпні 2025 року. Був сапером інженерно-саперного відділення безпілотних військових коплексів. Класний керівник Валентина Капішон згадує Андрія як старанного, урівноваженого, доброго і надзвичайно чуйного учня. Його ровесники запам’ятали його як вірного друга, завжди готового прийти на допомогу, а друзів у нього було багато. Залишилися батьки.
Андрій Ящук. Випускник 2012 року. Загинув 24 лютого 2006-го, 28 років. До лав ЗСУ став у серпні 2024 року. Серед побратимів мав позивний «Музикант» - за любов до музики та вміння підтримати бойовий дух товаришів. Він був щирим, добрим, завжди міг прийти на допомогу, умів підбадьорити словом і жартом навіть у найважчі моменти. У шкільній характеристиці закарбовані слова «Самостійно, без вагань приймав відповідальні рішення».
Рішенням міської ради Герої посмертно удостоєні відзнаки «Почесний громадянин Кагарличчини».
Під час меморіального заходу в Кагарлицькому ілцеї №2
Іменами випускників школи Віталія Філоненка, Геннадія Купрікова та Станіслава Кулініченка перейменовані вулиці, на яких вони проживали.
У 2026 році свої ювілейні дні народження відзначали б Віталій Борозенець та Андрій Рибак, але не судилося…
Усіх вищезгаданих Героїв вшанували хвилиною мовчання.
Війна в нашій країні забирає найкращих, зовсім молодих хлопців та дівчат, які ціною власного життя виборюють її незалежність, захищаючи рідну землю та свій народ від рашистської навали.
Сьогодні був би земний день народження в Героя-випускника Євгенія Родини. Син вчителів школи Людмили Миколаївни та Бориса Миколайовича. Він мав плани на майбутнє, хотів повернутися додому з Великою Перемогою, вклонитися батьку, брату, бабусі.
Під час меморіального заходу в Кагарлицькому ілцеї №2
Євгеній Родина. Випускник 2011 року. Загинув 28 грудня 2024-го, 30 років.
Євгеній був здібним учнем, незмінним старостою класу. Школу закінчив із Золотою медаллю за відмінні успіхи у навчанні. Захоплювався грою на гітарі, спортом. Грав у футбол та баскетбол. Мав багато друзів. Користувався авторитетом серед однокласників, повагою серед учительського колективу. Навчався на юридичному факультеті, здобув кваліфікацію магістра права. Навчався при військовій кафедрі університету. Після закінчення йому було присвоєно військове звання молодшого лейтенанта.
Стенд присвячений загиблому випускнику-захиснику у Кагарлицького ліцею №2Євгенію Родині
Євгеній став на службу ЗСУ у 2020 році. Брав участь у всіх заходах бойової підготовки та злагодження підрозділів ЗСУ. Із початку повномаштабного вторгнення перебував у навчальному центрі з підготовки військовослужбовців, проводив навчання воїнів. Із 2024 року захищав Україну на передовій, у зоні активних бойових дій. Одним із перших виконував завдання для забезпечення зв’язком. Брав участь із самого початку операції на території російської федерації на Курщині. Служив на посаді командира взводу - начальника станції радіореленейного взводу.
На похороні всі виступаючі відзначили непересічний характер Євгенія, його справедливість, дружелюбність, уміння вести за собою, авторитет серед товаришів, керівництва та підлеглих. Євгеній нагороджений Орденом за мужність ІІІ ст. та посмертно Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ст. Командири при врученні сказали такі слова: «Ми та всі побратими завжди із теплом згадуємо про нашого Женьку. Адже він був чудовою людиною, справедливим командиром, якого поважали підлеглі, та відважним воїном». Герой мав позивний «Джексон».
Курінь імені Євгенія Родини
Віднині початкова ланка закладу – курінь ліцею – носить почесне ім’я Євгенія Родини – прекрасного учня і друга, футболіста і гітариста, Воїна і Героя.
Захід, присвячений випускникам школи, які віддали свої життя за Україну, підготувала та провела вчителька історії Олена Носаченко. Він об’єднав учнів школи, педагогів та гостей закладу. 20 надзвичайно прекрасних людей, які поповнили небесне військо, не забуті. Їх пам’ять шанують, їм безмежно дякують за Україну.
Діти поіменно згадали кожного Героя. А хореографічна композиція з портретами загиблих підсилила значущість публічної події.
Пісні патріотичної тематики виконують під гітари вихованці студії «Октава» Кагарлицького центру творчості
Пісні патріотичної тематики, які виконали під гітари вихованці студії «Октава» Кагарлицького центру дитячої та юнацької творчості під керівництвом Бориса Родини, не залишили жодного у залі байдужим.
«Ми ходимо на гурток вокально-інструментального ансамблю «Октава» до батька Героя – Бориса Миколайовича Родини. І хочемо заграти та заспівати пісні, які розучили разом із ним», - оголосили діти.
Спортивний зал закладу наповнився музикою під гітару, патріотичними піснями і дитячим хвилюванням під час виступу.
Привертали увагу особисті речі і фото Євгенія – молодого красеня, закоханого у життя.
Пам’ять, наповнена вдячності до кожного воїна-Героя, завжди буде у дитячих серцях. Бо так їх у цьому закладі вчать.
