Більша частина депутатів Верховної Ради «нагострила лижі» на Новорічно-Різдвяні свята на Мальдиви, Кіпр, в Таїланд, Альпи або, в найгіршому випадку, а далеко недешевий Буковель. А як і де святкуватимуть наші люди, з простого народу?
Про це Кагарлик.City розпитав у кагарличан.
Катерина Кучеренко, працівник Кагарлицького управління соціального захисту населення, яка щоразу у гурті «Зорецвіт» радує своїм співом людей на святах в районі, впевнена: як зустрінеш рік - так його і проведеш.
- Проводжаємо рік, що минає, вдома, у родинному колі. А з часу ночі ідемо засівати до батьків і друзів. Ми одягаємось у національні костюми, в’яжемо барвисті хустки і йдемо до людей з Гармошкою і низкою українських пісень, колядок, щедрівок. Кожного року засіваємо мера - він дуже радий нам, нашим побажанням і нашому співові, завжди пригощає. Колядувати й щедрували ми і в колишнього голови районної ради Віктора Бевза, і в в. о. голови Кагарлицької райдержадміністрації Світлани Синюк, ходимо по місту, їдемо в навколишні села (буваємо в Слободі та Буртах). Є такі люди, що прямо «замовляють» нас на Різдво чи інший день, чекають нас, а після нашого виступу - фотографуються з нами, під час виступу - знімають відео на телефон та «викладають» в ютуб. Запам’ятався візит до фермера в Буртах, до Григорія Павлюка. На Різдво ми ходимо з 11-ти ранку до 11-ти ночі. Для нас - це велике задоволення піднімати настрій людям, дарувати гарні побажання на новий рік. А ще мені запам’ятався різдвяний похід на гостини до однієї бабусі в Буртах: хата-мазанка, піч стара і бабуся одинока. Ми як заспівали їй, а вона розплакалася. Пригостила нас пиріжками з капустою. І вона, і ми були дуже зворушені цією зустріччю. Як казав хтось із відомих письменників, свято треба завжди носити з собою. І нам це вдається.
Вікторія Мозгова, працівник Кагарлицького районного територіального центру соціального обслуговування одиноких і ондинокопроживаючих громадян також зустрічатиме Новий рік удома, у колі родини.
- Ми даруємо один одному чудові подарунки, гарно прикрашаємо ялинку, готуємо на новорічний стіл смачні страви, весь дім сяє вогшнями. Ми стали домашніми, відколи в нас з’явидася дитина. А раніше ми святкували 31-е в сім’ї, а 1 січня збиралися з друзями і веселою компанією каталися на санках із гори. А ще - варили на морозі запашну юшку або куліш. І цих веселих молодих років я ніколи не забуду.
Світлана П’ятенко, диспетчер 19 Державної пожежно-рятувальної частини м. Кагарлика, молодший сержант служби цивільного захисту зі стажем у майже 23 роки.
- Ці Новорічно-Різдвяні свята ми ще остаточно не спланували. Однозначно - тепло, по-сімейному проведемо рік, що минає, а далі - ще визначимося.
Минулого року на Новий рік я була на роботі, тож під бій курантів вітала свою родину по телефону.
Яскравим спогадом для мене залишилася новорічна ніч на Майдані у 2012 році. Ми провели старий рік і після 22-ї години були на Хрещатику. Народу багато, виступають артисти, життя кипить і вирує.
Безумовно, важливо згадати події року, що цікавого сталося у нас родині, чи щасливі ми були, що порадувало і що засмутило, які плани будемо будувати надалі, бо життя збігає, як пісок між пальців. У листопаді із донечкою ми подорожували - відвідали Дубай. Приїхали із морем вражень - це нічого не сказати. Ці враження переповнюють, додають настрою і бажання ще більше бачити світ. Арабська безпечна спокійна країна, де працюють закони, де на вулицях немає п’яних та напідпитку людей, де місцеві чоловіки ходять лише у білому, а жінки - лише у чорному, приємно вразила і здивувала. Ми об’їздили Емірати, пустелі, усі популярні пляжі, насолоджувалися Індійським океаном... Враховуючи, що це інша країна, інші культура, менталітет і звичаї, одягалися стримано, хоча, як європейські туристки, були у полі зору чоловічих жагучих очей. Із нових страв я відкрила для себе верблюже молоко, воно мені дуже сподобалося. Нас запитували: «Frоm Russіа? Я гордо відповідала: «І’m nоt frоm Russіа. І’m frоm Ukraіnе!»
