76 років тому, у ніч із 7 на 8 січня, із Кагарлика вибили останнього нацистського окупанта. Різдвяні свята стали для кагарличан ще й святом звільнення від ворога.
- Перегортаючи архівні дані Кагарлицького історико-краєзнавчого музею музею періоду Другої світової війни, які були зібрані його працівниками, неможливо не згадати сторінки історії Кагарлика, які відображають його визволення від нацистів, - розповідає Валентина Віценко, старший науковий співробітник музею.
На кінець листопада 1943 року Радянська Армія оволоділа столицею України – Києвом, були звільнені Обухівський район та село нашого району – Леонівка. 1129 стрілецький полк 337 Лубенської дивізії вів запеклі бої з ворогом під селом Черняхів. Завдання було непросте – звільнити Черняхів і йти далі на Кагарлик. Ворог чинив опір. Довелося окопатись. 10 листопада 1943 року полку на допомогу прийшла чеська бригада генерала Людвіга Свободи. (Трохи згодом, в дивізії чехів начальником штабу був наш земляк – стайківчанин Михайло Мелах).
Будівля міської школи №1, на горищі якої в 1963 році знайшли документи Київського підпільного обкому партії.
5 січня 1944 року 342 стрілецький полк прорвав другу лінію оборони і майже без бою звільнив села Мирівку, Бендюгівку, більшу частину Ставів. В той же час, воїни 1129 стрілецького полку, при підтримці артилеристів відбили у фашистів Черняхів, Новосілки. Далі полк пішов між Слободою і Переселенням, де і був розташований штаб. Командир полку, підполковник Микола Гаркуша отримав шифровану радіограму: залишити зайняті позиції та йти в обхід Кагарлика на Миронівку. Рушили на Кагарлик з усіх боків. Опівночі 7 січня погода різко змінилася. Сніг і вітер били в обличчя, валили з ніг. Частина бійців пішла в обхід на Бурти, де точився запеклий бій. Нацисти зрозуміли, що потрапляють в кільце і чинили опір.
Вночі піхота другого дивізіону 889 артполку 337 стрілецької дивізії зайняла околицю Кагарлика, а на ранок все місто було звільнено від окупантів. Руїни і згарища, мороз і віхола не могли затьмарити радість кагарличан, які після окупації зустрічали визволителів. Та повідомлення про визволення Кагарлика у зведенні Радінформбюро прозвучало лише 9 січня 1944 року.
Хата в Кагарлику де збирались підпільники.
Великої шкоди заподіяли нацисти місту та району. Частково зруйнували цукрозавод, середню школу, будинок райвиконкому, МТС, спалили і зруйнували житлові будинки та господарські будівлі. Забрали в німецьку неволю більше 5 тисяч юнаків та дівчат, розстріляли та замучили близько двох тисяч осіб. При визволенні нашого району загинув лише за офіційними даними, 3061 воїн тодішньої Радянської Армії. Тисячі односельчан брали участь у боротьбі з нацистами, 6596 чоловік нагороджено орденами і медалями. 15 тисяч воїнів не повернулись до рідних домівок.
Перша братська могила в Кагарлицькому парку.
Швидко летить час. З кожним роком старіють і вмирають ветерани. Зовсім мало залишилось їх сьогодні. Чим далі відходять в історію події того часу, тим відчутніше постають вони в нашій пам’яті, тим ясніше стає їх історичне значення.
Пам’ять про героїзм народу та трагічні долі у другій світовій війні з позиції її історії та правди – це одна із засад консолідації нашого суспільства перед ситуацією в країні тепер.
