27 січня у світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. У роки Другої світової війни нацисти знищили близько 6 мільйонів євреїв. На жаль, Кагарличчину не оминуло і це лихо...
Про трагічні сторінки з історії нашого краю розповідає старший науковий співробітник Кагарлицького районного історико-краєзнавчого музею Валентина ВІЦЕНКО.
Планомірне знищення євреїв не можна назвати просто актом геноциду, настільки безпрецедентним воно було за масштабами, спрацьованості і реалізації. Це була спроба знищити цілий народ, де б не перебували його представники. Саме тому геноцид єврейського народу в роки війни отримав назву – Голокост ( англ.Holocaust – «всеспалення»).
Пам'ятний знак жертвам Голокосту у Кагарлику
Для Кагарличчини початком Голокосту став серпень 1941 року, коли почалася окупація. 3 серпня німці ввійшли в Кагарлик, а вже 22 серпня 1941 року нацисти зібрали сходку на базарній площі, яка тягнулась аж до парку. Нова влада представила двох німецьких поміщиків: Йогана і Клейшу. На сходці було оголошено, що колгоспи розформовано, а на їх місці створено громгоспи. Почалися чорні дні окупації. Новий господар ходив з грушевою палицею, на якій були гострі сучки. Нею він примушував коритися непокірних. Для допомоги новій владі обрали старостою району Назарія Мазурчука, а старостою Кагарлика – Андріяна Палажченка. Прислужники нової влади допомагали виявляти і знищувати сім’ї комуністів, командирів, євреїв. Така робота проходила і по селах району.
Після сходки нацисти провели перший масовий розстріл в двох місцях. Один в Калиновому Яру, інший – на околиці Кагарлика. Населення єврейської нації везли на машинах в сторону чермету, там був викопаний глибокий рів, там і знайшли собі могилу 82 особи єврейської національності. Разом з ними було розстріляно 26 військовополонених, прізвища яких встановити не вдалося. Серед вбитих - родина єврея Лейфенфельда. Сам Л.Р. Лейфенфельд в цей час був на фронті. Було вбито його дружину (Хайку, 1877 р.н.) та дві доньки - Єву (1926 р.н.) та Броню (1906 р.н.). Коли забирали сім’ю, син Марік (1929 р.н) пас корову. Прибігши додому, не застав нікого. Сусідка Литвин повідомила хлопця про тяжку втрату. Вона його переховувала. Але за пуд солі інші сусіди видали його. Цього хлопчину розстріляли лише за те, що він був євреєм. А батько, нічого не відаючи писав з фронту маленькі листи, він надіявся на зустріч. Лише в 1948 році Л.Р. Лейфенфельд, повернувшись з фронту, дізнався правду про свою сім’ю. Вбитий горем ішов він до могили своєї родини. На місці могили він побачив велику калюжу, де купалися гуси. І разом з тим виднілися частини людських тіл. Своїми руками він побудував простий пам’ятник. Жити і працювати в Кагарлику він не зміг та і не було де. Так, Л.Р. Лейфенфельд виїздить до Києва.
місто Кагарлик. Калиновий Яр.
У 1944 році, коли Кагарлик було звільнено, виконком райради прийняв постанову «Про передачу рай комунгоспу безгосподарчих будівель на території селища». В ній йшлося, що безгосподарчі будинки, які залишились внаслідок різних причин під час війни (родин розстріляних німцями та загиблих на фронтах та інших, на яких не знайдено спадкоємців) передати у власність комунгоспу. Трохи згодом, на цьому місці, 9 травня 1956 року було встановлено пам’ятний знак в пам’ять розстріляним євреям, які тут були знищені цілими родинами. Це: родина Айзенберг з двома дітьми (на жаль, імена не встановлені), Рафаїл Бродський, дружина Марія (Маня) та донька Сара, Сруль Гуревич (1882 р.н.,кравець) та дружина Шейндл (1886 р.н.) з двома дітьми (імена не відомі), Роза Кацман (1903 р.н), Яків Кацман (1927 р.н.), Рахіль Кацман (1927 р.н.), Ісак Кацман (1929 р.н.), вся родина Кисловських – Маня, Мар’єм. Ісак, Іцик, Наум, родина Кушнір – Ісак, Лея, Мейєр, Рахіль, Туня, родина Шнайдерман – Блюма (1875 р.н.), Маня (1881 р.н.), Рувім (1872 р.н.), Фроїм (1908 р.н.), Яків (1910 р.н.), Ліка (1910 р.н.) та багато інших.
Окремі єврейські родини були розстріляні в парку. Це - директор цукрового заводу Григорій Овсійович Турок та його дружина Любов Яківна (дівоче прізвище - Круппе). Разом з ними нацисти розстріляли їх доньок Галину (1922 р.н.) та Тетяну (1924 р.н.). З родини залишилась в живих найменша донька – Лідія, яка пізніше проживала в м. Ялта.
Залишки Ржищівського костелу. Саме сюди звозили нацисти сотні євреїв міста і навколишніх сіл для подальшого їх знищення
Трагічною була доля Едуарда Бондаренка – комсомольця, єврея за національністю. Працював він діловодом у німецькій районній управі. В цей час в районі з осені 1941 по 1943 рік діяло підпілля. Едуард Бондаренко, ризикуючи життям, викрадав «аусвайси» (перепустки), чим допомагав членам районного підпілля. Внаслідок зради підпільників було викрито та розстріляно. З 17 по 22 січня 1943 року почалися масові арешти, Едуарда Бондаренка було заарештовано. Есесівець по звірячому вдарив сестру Едуарда – Ірину. Разом з із трирічним братом Валентином та сестрою Іриною, Едуарда Бондаренка було розстріляно в парку в Калиновому Яру. На цьому ж місці в серпні 1941 року були розстріляні їх батьки.
