З давніх часів люди наповнювали своє життя легендами, віруваннями, міфами. Кагарлик.City разом із шанувальником Зендокай Карате До, тренером спортивного клубу «Мамай» у Кагарлику Олександром ГЛАДКИХ розвінчує міфи в спорті і бойових мистецтвах.
Олександр Гладких
Міф 1.
Вважається, що вулична бійка і спортивний спаринг (бій на рингу, татамі) є різні речі. І так, і ні. Вважають, що неможливо використати бойові навички, отримані в спортзал, і на вулиці. На вулиці може відбутися сутичка із одним, двома, трьома супротивниками. На рингу вас двоє і ви обмежені певними правилами. Але якщо ти провів декілька боїв на рингу, на татамі…ти набагато впевненіший за своїх опонентів на вулиці.навіть агресивно налаштованих.
Міф 2.
Повноконтактні бойові мистецтва, бої без правил… не для дівчаток, жінок. Має бути хтось, хто її захистить і прийде на допомогу. Так, природа заклала в чоловіків більше фізичної сили. Але в сучасному світі суцільних небезпек і викликів вміння відійти від проблеми, можливість захистити себе є першою необхідністю. Сьогодні ми спостерігаємо досить цікаву річ…на спортивних змаганнях з бойових мистецтв дівчатка молодшого віку не поступаються своїм ровесникам хлопцям.
Тренування
Міф 3.
Бойові мистецтва, ударні види спорту дуже небезпечні (особливо для дитини), надзвичайно травмонебезпечні. Міф страшний. Більшість сучасних ігрових командних видів спорту (футбол, баскетбол і тому подібні) є набагато травматичнішими за теж карате. Для прикладу. Під час спортивних поєдинків в Зендокай Карате До дитина захищена з голови до ніг, але бій повноконтактний і реалістичний. Бити дозволяється руками, ногами, колінами, головою, кидати, душити, ламати. Травматизм мінімальний…Більше позитиву, ніж травм.
Міф 4.
Дуже часто чую від батьків слова: «Ми займаємось бойовим мистецтвом для себе, змагання нам не потрібні, дитина ще не готова, їй ще рано, ми хворіли…» Змагання - логічний процес закріплення бойових навичок, отриманих на тренуваннях. Без змагального процесу вивчення справжніх бойових мистецтв неможливе.
Дівчата на татамі
Міф 5.
Подивлюсь в Інтернеті парочку ударів чи кидків і сміло можу крокувати парком, повним небезпек. Неможливо! Вміння чітко і швидко бити, виконувати певний кидок вимагає багатогодинних тренувань із наставником-тренером в спортзалі із спаринг-партнерами… А потім закріпити ці навички на татамі під час змагань….От тоді спокійно і без хвилювань можна пройтись чудовим парком, повним небезпек.
Міф 6.
«Нам ще рано займатися бойовим мистецтвом, мені вже пізно ходити займатися…» Страшний міф і відмовка. Ніколи не буває пізно. Необхідно вже і зараз. В Японії діти починають вивчати карате чи будь-які інші бойові мистецтва з 4-х років. Часто чую на змаганнях від батьків слова до своїх маленьких спортсменів: «Не реви!», «Чоловіки не плачуть!» і тому подібне. Чоловіки плачуть…це нормально! Страшний міф, який стимулює у маленької дитини хлопця придушення емоцій. Придушення емоцій - прямий шлях до неврозу, психосоматичних захворювань. Набагато продуктивніше направити ці емоції і хвилювання, трансформувати в спортивну виважену злість для перемоги і на татамі, і в житті. Займайтесь собою, займайтесь бойовими мистецтвами і ставайте кращими виключно для себе.
