Цьогорічна зима особлива. В першу чергу - неадекватною погодою. Але для кожного з нас вона запам"яталася ще й різними подіями. Особистими чи колективними, в колі сім’ї чи в компанії друзів. Серед незнайомців чи поряд із найріднішою.
Кагарлик.Citi розпитав у жителів Кагарличчини та Ржищівщини, чим їм запам’яталася ця зима, крім температури?
BG Image
Юліана Сунка, м. Кагарлик
- Ця зима мені запам’яталася тим, що наші полонені повернулися додому. Це справжній подарунок для рідних.
Ще цієї зими я вперше купалася на Водохреще, що мені дуже сподобалося. Тепер купатимусь щороку.
А ще я повернулася на улюблену роботу. Наш банк - це дружний колектив і гарні умови праці. І, звичайно, те, що до душі.
А ще я дуже хочу, щоб цієї зими нарешті наступила перемога українців у війні з російським окупантом і у нас запанував мир.
BG Image
Тетяна Говоруха, м. Ржищів
- Запам’яталася зима все ж таки погодою - Новий рік без снігу і літаючі бджоли на ганку нашого будинку в січні.
Ця зима видалася для мене морально важкою, в голові величезна купа запитань без відповідей і тривога, не знаю чого чекати завтра.
Оптимізму в нашій сім’ї надають діти, кожного дня від них нові думки, вислови, жарти. Але пригнічують тарифи на компослуги, які підвищують, якість життя і невпевненість у завтрашньому дні. Ситуація в державі катастрофічна - війна продовжується, вбивають українців, які відстоюють українські території і захищають народ, саджають патріотів, ціни в аптеках зашкалюють...
BGImage
Людмила Удовенко, с. Півці
- Як колись душа доплентає до Бога (сподіваюсь нескоро), і якщо Він мені скаже розповісти чим запам’яталося життя, я, певно, попрошу вічність на роздуми. А що стосується зими, відсіявши буденність, відкинувши турботи і щоденні справи, зловила себе таки, що цієї зими велике враження на мене справила книга Василя Шкляра “Чорний Ворон”. Зізнаюсь, ще не дочитала, люблю смакувати книгу, але здатність написаного слова переносити в іншу реальність неймовірна. Тому не раз згадаю її і мимоволі промайне, ніби птах, якась крилата фраза, що не захотіла відлетіти у минуле. “Страшно сказати що робить з людьми безнадія. Говіркі стають мовчазними, веселі - зажуреними, хоробрі - боягузами, а певні - зрадниками”. Або ж: “Життя покаже ким ми були і куди ділись!”
BG Image
Віра Куцманд, м. Кагарлик
- Я люблю читати та слухати гарні успішні історії, які щасливо закінчуються. Люблю зиму та її нескінченні свята, великі і маленькі, важливі і маловідомі, люблю святкові і святочні звичаї і традиції.
Кожен зимовий місяць багатий на свої події, і кожен лишає свій незабутній слід у житті.
Одне із грудневих свят було особливо приємним, веселим і неймовірно красивим, адже понад 150 людей різного віку з різних регіонів України у різноманітних вишиванках танцювали народні танці під скрипку і бубон, грали, змагались у кусанні Калити, ворожили, їли вареники. Так гучно і весело святкували Андріївські вечорниці члени Спілки української молоді зі своїми друзями та прихильниками. Там була і я разом з дітьми з Кагарлика.
BG Image
Світлана Будюк, м. Кагарлик
- Для нас ця зима була особливою. Разом з сином Ростиславом, його друзями - любителями сучасних танців та їх наставником Олександром Морозом - ми їздили до танцювального табору на Закарпаття. І якщо для когось цієї зими снігу не було, то для нас його було багато. Вражень від перебування на Закарпатті у мене залишилося море. Це - тренування дітей їх улюбленим викладачем, екскурсії по старовинних замках, катання на сноуборді та на тюбингу. Без перебільшень скажу, Олександр дуже багато робить для розвитку наших дітей - вчить не тільки сучасним танцям, а й акторському мистецтву, організовує концерти, вистави, розважальні програми на всі свята, навіть була дискотека 80-х з конкурсами та подарунками. Гадаю, не тільки я, а й всі батьки, чиї діти займаються у цього Майстра, безмежно вдячні йому за роботу, особливу енергетику, настрій, настанови, підтримку і впевненість у собі.
BG Image
Людмила Герасименко, м. Ржищів
- Цьогорічна зима багата на події. Шкода, що більшість із них - не з приємних. Відразу на думку спадає коронавірус; авіакатастрофа й українські пілоти, що загинули; продаж землі (насправді нею не торгувати потрібно, а її захищати, відстоювати, відвойовувати); смерті наших захисників на сході України і незакінчена війна; закодовані українські телеканали (споживайте, люди, телепродукт країни-агресора); дві платіжки за газ; “розрахунок за газ собаками”; пожежа в Австралії (дуже шкода тварин); закривають за грати волонтерів. Радує народна творчість і українська пісня. Саме пісню з місцевими артистами ми даруємо людям, які живуть та надихаються нею. Із великим задоволенням я приєдналася до акції “Українська хустка”, мені приємно бути причетною до відновлення та популяризації скарбів української нації. А ще недавно я мала честь бути запрошеною на персональну виставку “Закодована мить” ржищівчанки Людмили Ганушевич, яка бачить світ у яскравих фарбах. Виставку, яку відвідали представники посольства, видатні художники та культурні діячі, було організовано у приміщенні Українського культурного фонду імені Бориса Олійника.
BG Image
Дмитро Павлик, м. Кагарлик
- Чим запам’яталась зима? Цікаве питання. Мабуть, всім запам’яталась “собака за газ”. Такої нісенітниці я не чув навіть від найдурніших людей, з якими мені доводилось спілкуватись. Запам’ятався Новий рік, а точніше саме святкування. Такої кількості феєрверків у нас не було з 2013 року. Люди, мабуть, вже забули, що у нас триває війна. А може просто не хочуть собі у цьому зізнатись? Тут на думку згадуються рядки з вірша Анатолія Хромова “Війна”: “І зима - не зима. І війна - не війна. Назбирала смертей, як зерно на жнива... І війна - не війна. Закінчились слова. І країна німа. Та жива ще, жива!” Але таких оптимістів, як українці, немає в цілому світі. Кожного дня, як фенікси, відроджуємося та продовжуємо будувати свою Неньку кожен на своєму місці. І, як завжди, наостанок: все буде Україна!
BGImage
Василь Трохименко, с. Сущани
- Цієї зими - наше з дружиною “срібне” весілля. 25 років разом. В любові, злагоді, в згуртованій сім’ї. З цієї нагоди наша родина зібралася разом за дружним сімейним столом: я з дружиною, наші 10 дітей, 2 зяті, 1 невістка і 3 онуків. Особливим привітанням для мене став вірш, написаний дружиною. У ньому вона дуже чуттєво сказала про власне щастя:
"Сьогодні ювілей, сьогодні день святковий! Лиш тільки 25! Початок є. З тобою до кінця у злагоді й любові, Рука в руці, бо ти - життя моє!”
Тримаємо курс на зиму “золотого” весілля.
