Звістка про те, що баба Маша днями згоріла заживо у своєму дворі, у своєму побитому війною будинку, «накрила» мене.
Бабуся Марія, до якої я приїжджала на Донеччину.
І хата, як решето, в якій бувала...
Село Опитне під Донецьким аеропортом.
Командир тактичної групи «Сапсан» Правого Сектора Юрій Шевчук (позивний «Сирота»), з яким ми їхали до бабусі, не міг переїхати снігові замети і пересадив мене до воїнів ЗСУ 24-ї механізованої бригади в ЗІЛ, а потім ще довелося добиратися пішки по снігу, який був по коліна. У руках - посилка для старенької з Іспанії, за спиною - рюкзак із фототехнікою.
Бабуся Марія особливо була рада теплим капцям із-за кордону від пані Наталі, яка мною їх передала, хоч гостинців був цілий ящик, жалкувала їх взувати, хоч і знала, що таке холод, - берегла як сувенір.
Бабуся Марія розповідала мені, що родом вона із Закарпаття, села Верхні Ворота, а на Донеччину вийшла заміж. І що у 2014-му війна забрала її чоловіка, а в 2015-му осколком міни вбило її сина, який похований у неї в дворі, у воронці від снаряда.
Бабуся плакала, коли я читала їй лист для неї і Іспанії, і ніяк не могла зрозуміти, як та людина з тієї далекої країни дізналася про неї і захотіла їй допомогти. І поняття не мала, ле знаходиться та сонячна Іспанія і як там живуть люди.
Звістка про те, що баба Маша днями згоріла заживо у своєму дворі, у своєму побитому війною будинку, «накрила» мене. Євген Каплін, координатор гуманітарної місії «Проліску», повідомив, що жінка згоріла у власній хаті живцем. Рятувальники не змогли приїхати на місце пожежі через їх постійні обстріли з боку бойовиків. Пожежа у будинку могла статися через гасову лампу, бо люди в селі від початку війни живуть без світла.
Літня жінка з особливою добротою ставилася до українських військових: вирощувала для них овочі. А наші воїни ділилися з нею армійською та народною провізією.
Я рада, що мені довелося знати цю стійку жінку. Царство Небесне і вічний спокій Вам, бабусю Маріє. Я пам’ятатиму Вас.
