Чи знаєте Ви людей, що прославили Кагарличчину? Пройдіть тест, щоб перевірити власні знання

Відповідь невірна.

Архипенко Євген Порфирович - український політичний і державний діяч доби УНР. Міністр земельних справ. Один із лідерів Української Народно-Республіканської Партії. Вчений-агроном, видавець. Діяч української політичної еміграції.
Народився в місті Кагарлик (сучасна Київська область).

Відповідь невірна.

Архипенко Євген Порфирович - український політичний і державний діяч доби УНР. Міністр земельних справ. Один із лідерів Української Народно-Республіканської Партії. Вчений-агроном, видавець. Діяч української політичної еміграції.
Народився в місті Кагарлик (сучасна Київська область).

Невірно.

Український астроном, професор Київського Університету (з 1899), директор Київської астрономічної обсерваторії (з 1901року). Основні праці стосуються небесної астрономії, зокрема, визначення орбіт планет і комет. Опублікував ряд підручників з описової, сферичної і теоретичної астрономії.

Народився  17  лютого 1859  у  Ржищеві. Помер 27 лютого 1920 (за іншими даними - 14 лютого).   

Невірно.

Український астроном, професор Київського Університету (з 1899), директор Київської астрономічної обсерваторії (з 1901року). Основні праці стосуються небесної астрономії, зокрема, визначення орбіт планет і комет. Опублікував ряд підручників з описової, сферичної і теоретичної астрономії.

Народився  17  лютого 1859  у  Ржищеві. Помер 27 лютого 1920 (за іншими даними - 14 лютого). 

Невірно.

Карпо Дем'янович Трохименко - український живописець, педагог, історик образотворчого мистецтва. Учень видатного художника М. Самокиша.
Народний художник УРСР (з 1944 року).
Народився 13 (25 жовтня) 1885 року в селі Сущанах (тепер Кагарлицького району.
Помер в Києві 1 жовтня 1979 року. Похований на Байковому кладовищі.

Невірно.

Карпо Дем'янович Трохименко - український живописець, педагог, історик образотворчого мистецтва. Учень видатного художника М. Самокиша.
Народний художник УРСР (з 1944 року).
Народився 13 (25 жовтня) 1885 року в селі Сущанах (тепер Кагарлицького району.
Помер в Києві 1 жовтня 1979 року. Похований на Байковому кладовищі.

Невірно.

Народився  17 липня  1904 у  Ржищеві. Закінчив Харківський медичний інститут у  1927 році. У 1936 р. захистив кандидатську, в 1940 р. отримав звання доктора медицинських наук. В цей же рік став професором. До 1941 р. працював в Харківському науково-дослідному інституті очних хвороб ім. Л.Л. Гіршмана. Досліджував проблеми рефракції ока, глаукоми. Обґрунтував теоретичні і практичні основи апланацій, тонографії ока. Автор методу фотоофтальмометрії.
А.І. Дашевський - автор понад 200 робіт, з них 6 монографій. Заслужений діяч науки УРСР (1965). Багато років був членом редакційної ради «Офтальмологічного журналу». Під його керівництвом захищено 6 докторських та 23 кандидатські дисертації.
16 січня 1999 року перестало  битися  серце видатного офтальмолога, фізіолога, винахідника.

Невірно.

Народився  17 липня  1904 у  Ржищеві. Закінчив Харківський медичний інститут у  1927 році. У 1936 р. захистив кандидатську, в 1940 р. отримав звання доктора медицинських наук. В цей же рік став професором. До 1941 р. працював в Харківському науково-дослідному інституті очних хвороб ім. Л.Л. Гіршмана. Досліджував проблеми рефракції ока, глаукоми. Обґрунтував теоретичні і практичні основи апланацій, тонографії ока. Автор методу фотоофтальмометрії.
А.І. Дашевський - автор понад 200 робіт, з них 6 монографій. Заслужений діяч науки УРСР (1965). Багато років був членом редакційної ради «Офтальмологічного журналу». Під його керівництвом захищено 6 докторських та 23 кандидатські дисертації.
16 січня 1999 року перестало  битися  серце видатного офтальмолога, фізіолога, винахідника.

Невірно.

Письменниця XIX століття, постійний автор журналу «Бібліотеки для читання» Йосипа Сеньковського та журналу «Отечественные записки».
Основний пафос її творів - протест проти приниження і безправ’я  жінки. В своїх  творах використовувала  українські народні традиції. Повісті «Ідеал», «Медальйон» та інші – автобіографічні.
Літературна діяльність письменниці не залишилась без уваги. Про її твори писали видатні діячі ХІХ ст, зокрема, І. Тургенєв і В. Бєлінський.
Народилась 11 січня 1814 року у Ржищеві. Померла 24 липня 1842 року в Одесі.

Невірно.

Письменниця XIX століття, постійний автор журналу «Бібліотеки для читання» Йосипа Сеньковського та журналу «Отечественные записки».
Основний пафос її творів - протест проти приниження і безправ’я  жінки. В своїх  творах використовувала  українські народні традиції. Повісті «Ідеал», «Медальйон» та інші – автобіографічні.
Літературна діяльність письменниці не залишилась без уваги. Про її твори писали видатні діячі ХІХ ст, зокрема, І. Тургенєв і В. Бєлінський.
Народилась 11 січня 1814 року у Ржищеві. Померла 24 липня 1842 року в Одесі.

Невірно.

Актор, народний артист УРСР (1970).

Закінчив Київський театральний інститут (1941). У 1946—1985 — актор Київського українського драматичного театру ім. І. Франка.
Фільмографія: "Винищувачі" (1939), "Роки молоді" (1942), "Відкриття сезону" (1942) (2-га новела кіноальманаху "Музична кінозбірка"), "Мартин Боруля" (1953), "Суєта" (1956, Демид), "В степах України" (1952, Грицько), "Кров людська — не водиця" (1960, епіз.), "Дмитро Горицвіт" (1961), "Люди не все знають" (1963), "Сон" (1964, Венеціанов), "Незабутнє" (1967).
Народився 31 грудня 1916 у Кагарлику, помер 2 січня 1985 у Києві.

Невірно.

Актор, народний артист УРСР (1970).

Закінчив Київський театральний інститут (1941). У 1946—1985 — актор Київського українського драматичного театру ім. І. Франка.
Фільмографія: "Винищувачі" (1939), "Роки молоді" (1942), "Відкриття сезону" (1942) (2-га новела кіноальманаху "Музична кінозбірка"), "Мартин Боруля" (1953), "Суєта" (1956, Демид), "В степах України" (1952, Грицько), "Кров людська — не водиця" (1960, епіз.), "Дмитро Горицвіт" (1961), "Люди не все знають" (1963), "Сон" (1964, Венеціанов), "Незабутнє" (1967).
Народився 31 грудня 1916 у Кагарлику, помер 2 січня 1985 у Києві.

Невірно.

Заслужений діяч науки України з 1982 року, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1982). Почесний радист СРСР, доктор технічних наук з 1969 року, заслужений професор КПІ, член експертної ради ВАК. Нагороджений двома орденами та 16 медалями.
Народився  26  серпня 1924 року в Кагарлику Київської області.
Протягом 1968—1969 років читав лекції  в Гаванському університеті, 1974-1975-х — в Академії наук Куби, ВНЗ Болгарії, Польщі, Чехословаччини.
Багато років очолював київську організацію «Знання», був членом президії товариства. Очолював базову Асоціацію ЕОМ.
Пішов з життя  20 листопада 2008 року.

Невірно.

Заслужений діяч науки України з 1982 року, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1982). Почесний радист СРСР, доктор технічних наук з 1969 року, заслужений професор КПІ, член експертної ради ВАК. Нагороджений двома орденами та 16 медалями.
Народився  26  серпня 1924 року в Кагарлику Київської області.
Протягом 1968—1969 років читав лекції  в Гаванському університеті, 1974-1975-х — в Академії наук Куби, ВНЗ Болгарії, Польщі, Чехословаччини.
Багато років очолював київську організацію «Знання», був членом президії товариства. Очолював базову Асоціацію ЕОМ.
Пішов з життя  20 листопада 2008 року.

Невірно.

Народився 30 травня 1954 року у місті Кагарлик Київської області – культурний діяч, заслужений артист Украї­ни (2004).
З 1998  року – директор, художній керівник Запорізького державного цирку, де під його керівництвом створено професійний джазовий коллектив, який за період з 2000 по 2004 року представляв свої нові музичні програми не тільки запоріжцям, а і мешканцям столиці України.

Невірно.

Народився 30 травня 1954 року у місті Кагарлик Київської області – культурний діяч, заслужений артист Украї­ни (2004).
З 1998  року – директор, художній керівник Запорізького державного цирку, де під його керівництвом створено професійний джазовий коллектив, який за період з 2000 по 2004 року представляв свої нові музичні програми не тільки запоріжцям, а і мешканцям столиці України.

Невірно.

Автор семи поетичних збірок та близько 500 полотен. Його картини виставлялися на 10-ти персональних вис­тавках в містах Біла Церк­ва, Канів, Кагарлик та Ржищів. Окремі картини були на виставці, присвяченій Тарасу Шевченку в далекій Москві.
Роботи Бориса Степановича прикрашають всі навчальні заклади, оселі багатьох кагарличан.
Народився 22 вересня 1934 року в селі Зікрачі Кагарлицького району Київської області.

Невірно.

Автор семи поетичних збірок та близько 500 полотен. Його картини виставлялися на 10-ти персональних вис­тавках в містах Біла Церк­ва, Канів, Кагарлик та Ржищів. Окремі картини були на виставці, присвяченій Тарасу Шевченку в далекій Москві.
Роботи Бориса Степановича прикрашають всі навчальні заклади, оселі багатьох кагарличан.
Народився 22 вересня 1934 року в селі Зікрачі Кагарлицького району Київської області.

Невірно.

Народився у Кагарлику 14 березня 1924 року.
Любов до бджіл передалась йому від батька, адже з дитинство пройшло на батьківській пасіці, де  разом з татом доглядав за бджолами. Після школи навчався у сільськогосподарському технікумі бджільництва. Був новатором у  професії. Деякі його новації  відмічені дипломами і медалями.  
В 1979 році знявся у фільмі «Кінець літа». У 1998 році йому присвоєно   звання Почесний пасічник України. Помер Іван Михайлович  шостого січня  2007 року.

Невірно.

Народився у Кагарлику 14 березня 1924 року.
Любов до бджіл передалась йому від батька, адже з дитинство пройшло на батьківській пасіці, де  разом з татом доглядав за бджолами. Після школи навчався у сільськогосподарському технікумі бджільництва. Був новатором у  професії. Деякі його новації  відмічені дипломами і медалями.  
В 1979 році знявся у фільмі «Кінець літа». У 1998 році йому присвоєно   звання Почесний пасічник України. Помер Іван Михайлович  шостого січня  2007 року.

Невірно.

Заслужений  художник УРСР (1980). Член Національної спілки художників України (1951). Учасник Другої світової війни. Закінчив Київський  художній інститут (1950) вчився на живописному факультеті у  викладачів: С. Григор’єва, О. Шовкуненко, Т. Яблонської. По закінченні - працював  у Київському інженерно-будівельному інституті (нині університет будівництва і архітектури). З 1983 – професор, від 2003 – консультант кафедри малюнку та живопису. Провідний педагог в галузі образотворчого мистецтва. Основні твори – у галузях жанрового і портретного живопису. Учасник республіканських, всесоюзних, закордоних мистецьких виставок від 1943 року. Мав персональні виставки у Ленінграді (нині Санкт-Петербург) (1943), Алматі (1975), Києві (1982, 1987). Роботи зберігаються в НХМ, Київському музеї російського мистецтва. Автор підручника «Акварельний живопис» (К., 1982; 1991). «Методичні основи акварельного живопису» (1989р.), «Термінологія образотворчого мистецтва» (1993 р.) та інші. Твори художника представлені в державних та приватних  колекціях України та закордоном.
Народився 11. 04. 1919 у Ржищеві, нині місто Київської  області. Помер 17. 01. 2010  у Києві.

Невірно.

Заслужений  художник УРСР (1980). Член Національної спілки художників України (1951). Учасник Другої світової війни. Закінчив Київський  художній інститут (1950) вчився на живописному факультеті у  викладачів: С. Григор’єва, О. Шовкуненко, Т. Яблонської. По закінченні - працював  у Київському інженерно-будівельному інституті (нині університет будівництва і архітектури). З 1983 – професор, від 2003 – консультант кафедри малюнку та живопису. Провідний педагог в галузі образотворчого мистецтва. Основні твори – у галузях жанрового і портретного живопису. Учасник республіканських, всесоюзних, закордоних мистецьких виставок від 1943 року. Мав персональні виставки у Ленінграді (нині Санкт-Петербург) (1943), Алматі (1975), Києві (1982, 1987). Роботи зберігаються в НХМ, Київському музеї російського мистецтва. Автор підручника «Акварельний живопис» (К., 1982; 1991). «Методичні основи акварельного живопису» (1989р.), «Термінологія образотворчого мистецтва» (1993 р.) та інші. Твори художника представлені в державних та приватних  колекціях України та закордоном.
Народився 11. 04. 1919 у Ржищеві, нині місто Київської  області. Помер 17. 01. 2010  у Києві.

Невірно.

Український письменник-фантаст, філософ, громадський діяч. Автор понад 20 романів і повістей. Член-засновник Української Гельсінської групи.

Народився 27 листопада 1926 в с. Вавилове Снігурівського району Херсонської округи.
Навчався у школі села Бурти Кагарлицького району. Помер у селі Гребені Кагарлицького району 18 березня 2003 року.

Невірно.

Український письменник-фантаст, філософ, громадський діяч. Автор понад 20 романів і повістей. Член-засновник Української Гельсінської групи.

Народився 27 листопада 1926 в с. Вавилове Снігурівського району Херсонської округи.
Навчався у школі села Бурти Кагарлицького району. Помер у селі Гребені Кагарлицького району 18 березня 2003 року.

Невірно.

Заслужений артист України, перший голова Спілки кобзарів України, лауреат Республіканської премії ім. І. Нечуя-Левицького, лауреат премії фонду Т. Г. Шевченка, співзасновник Стрітівської школи кобзарського мистецтва, відмінник освіти України. Нагороджений почесним знаком "За подвижництво в українській культурі", орденом "За заслуги" (Україна) ІІІ ступеня.

Невірно.

Заслужений артист України, перший голова Спілки кобзарів України, лауреат Республіканської премії ім. І. Нечуя-Левицького, лауреат премії фонду Т. Г. Шевченка, співзасновник Стрітівської школи кобзарського мистецтва, відмінник освіти України. Нагороджений почесним знаком "За подвижництво в українській культурі", орденом "За заслуги" (Україна) ІІІ ступеня.