Це історія про випадок із нашими земляками - кагарличанами, який стався на очах журналістів Кагарлик.City у 2009 році.
На відпочинок з Кагарлика до Лиману
З настанням літніх жарких днів завжди хочеться на море. Віднайти невисокі ціни за проживання на узбережжі тоді не було складно. А власні продукти, доставлені автобусом з Кагарлика прямісінько на базу відпочинку, вирішили взагалі всі проблеми. На той час ще працював наш цукровий завод, і поїздка була від нього. Дорога у два кінці коштувала 200 гривень, таку ж суму треба було віддати і за 10-денне проживання.
Ми їхали до села Лиман Татарбунарського району Одеської області вночі, сон в автобусі допоміг скоротити дорогу. На місці нас не злякало користування спільними кухнею, душем, туалетом. Усі мали можливість користуватися холодильниками і вентиляторами. А вечір після моря, проведений у веселій компанії земляків біля запашної рибної юшки, - цілковите задоволення.
Життя врятували прості відпочиваючі
Як би ми не любили море, жарти із водною стихією погані. Часто люди нехтують правилами поведінки на воді і для когось життя обривається.
За ті короткі 10 днів відпочинку море декілька разів змінювало свій настрій – від спокійного до бурхливого. Хвилі манили відпочивальників своєю красою і силою, самі ж, граючись, вчиняли з людськими життями як того хотіли. На власні очі ми кілька разів бачили, як тонули люди, як самі ж відпочивальники витягували з води непритомні тіла, як декого повертали з того світу, а хтось покидав цей світ прямо на березі… Жахливе видовище… На пляжі чомусь не було жодного «білого халата».
Володимир Кривенко і Микола Шуляк
У рятуванні людей того заїзду не раз брали участь працівники газової служби тоді ще Кагарлицького району Володимир Кривенко та Микола Шуляк.
Для дівчини-підлітка Альони з Княжичів Броварського району Київської області 1 липня 2009 року став другим днем народження. Вона приїхала відпочивати зі своїми подругами зі спортивної секції і тренером. Хвилі затягли дівчат на глибину і стрімко накривали. На їхній крик поспішили четверо чоловіків. Серед них – наші земляки Володимир Кривенко і Микола Шуляк.
Розуміючи, що смерть жартує з дівчатами на секунди, Микола Васильович і Володимир Іванович відразу кинулися на допомогу. Коли Альону витягнули на берег, ми жахнулися: перед нами лежав труп: бліде обличчя, закриті очі, стиснуті зуби, посинілі губи. Подруги підняли істерику. Одна з них намагалася вдихнути Альоні повітря в рот, це не дало результатів.
«З Днем народження»
Микола Шуляк перевернув дівчину на живіт, підставивши при цьому своє коліно. Потім поклав на спину, розтиснув руками зуби і вдихнув їй повітря. Непрямий масаж серця вже став непотрібний – на наших очах здригнулися повіки дівчини, підборіддя стало якимось живим і … вона закашляла!
Ті, хто в очікуванні чуда молив Бога про спасіння дівчини, хвалив Всевишнього за подароване життя (чи відвойоване у смерті), інші не вгавали про невідкладну допомогу лікарів, хтось взагалі закрив для себе купальний сезон у його розпалі, а ми сказали: «З Днем народження».
Сфотографувати дівча-школярку з її рятівниками не дозволив тренер, мовляв, «навіщо цей шум»… Але фото наших земляків, вчинок яких вартий поваги, після самої події ми зробили.
Нагорода від керівника
За словами Миколи Шуляка, йому раніше доводилося рятувати людей напідпитку на ставку у селі Переселенні, що на Кагарличчині. Тож на рахунку Миколи Васильовича не одне врятоване життя.
Керівник газової служби Сергій Сьомка, дізнавшись про цю історію від наших журналістів і вражений вчинками своїх працівників, відзначив їх грамотами і преміями. На очах усього колективу, що для наших героїв було неочікувано й дуже приємно.
Завдяки їм у родину Альони із Княжичів не прийшло горе, батьки не втратили дитину.
Зараз Микола Шуляк продовжує працювати на газовій службі у Кагарлику, відводить душу на риболовлі, працює у власному саду (на груші у нього ростуть ще й яблука – експериментатор прищеплювати), на своїй пасіці, багато читає. А от Володимир Кривенко помер, душа його відлетіла в інші світи, та пам’ять про людину залишилася світла. Царство Небесне Вам, Володимире Івановичу, і вічний спокій…
Альоно, відгукнися!
Було б добре, якби відгукнулася дівчина Альона із Княжичів Броварського району, яка влітку 2009 року відпочивала на морі в Одеській області разом зі своїми друзями із спортивної секції і тренером, і якій на той час було 12-14 років. Додамо кілька деталей: дівчинка смугла, має карі очі, чорне волосся (зараз дівчині має бути близько 25 років); тренера ми запам’ятали високим блондином немолодого віку.
Може, ця історія, побачена нашими журналістами, здасться Альоні близькою і їй захочеться подивитися в очі тих, хто подарував їй друге життя.
Давайте продовжимо список героїв Кагарличчини, вчинки яких варті поваги, щоб знати чого ми вартуємо і серед кого живемо.
