Історія Кагарличчини сягає далеких віків. Та завжди цікаво заглянути наперед, що чекає на кагарличан і жителів громади у майбутньому. Хоча б через 10 років. Про це помріяв Кагарлик.City.
Велодоріжки
Рік тому, купивши велосипед, запланувала собі об’їздити усі села Кагарличчини з метою детального ознайомлення, фотозйомки краєвидів та спілкування із місцевими довгожителями. Від найближчих до найдальших сіл, з нарощуванням темпів і досвіду я крутила педалі по Кагарлицькому краю. Мені подобалася дорога, погода, яку я обирала для велосипедної фотоподорожі, усе навкруги, що я бачила: поля, хмари, дерева, висаджені обабіч дороги, які змінювали свій зовнішній вигляд із зміною пори року. А ще – відчуття вільної людини. Найчастіше я зупинялася біля затишних ставків. Природа, незаймана цивілізацією, - особливо красива.
Ставок у селі Переселення
Я не знаю скільки часу я проводила на ставку наодинці з природою, бо навмисне не брала із собою ані годинника, ані мобільного телефона. Та моя сутність жадібно споживала і чисте повітря, і лемент цвіркунів у траві, і захід сонця, який продовжується лічені хвилини. Інколи я фотографувала його, але частіше просто поглинала очима, шкірою і серцем. Єдине, що мене стресувало, - це великогабаритний транспорт на дорогах і відсутність велосипедних доріжок. Але хіба це повинно бути проблемою у ХХІ столітті? І в місті, і в селах Кагарличчини, на трасах і дорогах велосипедним доріжкам бути!
Відновити млин
У селі Очеретяне на Кагарличчині є історична знахідка – тут зберігся млин німецького виробництва ХІХ століття з діючим механізмом. До слова, на Київщині таких млинів залишилося всього 5. Крила вітряка відпали (чи згнили), та сам млин, який називають душею села, можна відновити. І нехай навіть він не виконуватиме своєї функції молоти борошно, він може стати окрасою села, а територія, де він знаходиться, - місцем проведення етнографічних фестивалів , де збережене чисте повітря і місцевість залишилася вільною від шкідливих виробництв. Чому Очеретяному не бути центром культури на Кагарличчині? 10 років для втілення в життя такої мрії навіть забагато, були б бажання і, звичайно, кошти.
«Родзинку» на Саджалку
Останнім часом спостерігаю у Кагарлицькому парку, який є перлиною нашого краю, картину: живі й здорові дерева зрізають, а сухостою стоїть багато. Чому так?.. Можливо, через якісь 10 років парк, в якому висаджують туї й самшит, де постійно прибирають комунальні служби, матиме цікавіше обличчя: на озері Саджалка за допомогою креативних дизайнерів розгорнеться будівництво на кшталт парку у Вишгороді, і ми, крім альтанок, матимемо «родзинку» парку у вигляді ексклюзивних споруд китайського чи японського стилю.
Сонячні батареї
Мабуть, я оптиміст, бо вірю, що через 10 років на Кагарличчині енергопостачання забезпечать сонячні батареї. Хіба це не чудово, коли місто, нехай навіть таке маленьке як у нас, а також села будуть у вогнях? І прикраси на головну ялинку міста у ХХІ столітті будуть зроблені не із пап’є-маше та гофрованого паперу руками дітей (частіше їхніх батьків), а вічнозелене дерево буде із яскравими вогнями. Заходиш у столичні торгові центри, прикрашені до новорічних свят, і наче в казці, яку не хочеться залишати.
Транспорт на «чистій» енергії
Як ви гадаєте, коли зміниться транспортна структура, щоб автівки не забруднювали навколишнє середовище вихлопними газами, а вулиці заповнили велосипеди та електромобілі? Як на мене, років через 10. Можливо, вигадають щось іще, що працюватиме на «чистій» енергії. Безпілотні автомобілі, літаюче таксі, робототехніка – частина майбутнього, яке здається фантастичним. Але комп’ютери та мобільні телефони для нас також колись були фантастикою, а сьогодні ми всі користуємося ними, наче це завжди існувало.
Підводна фауна – у супермаркети
На мою суб’єктивну думку, через десяток років кагарлицькі супермаркети будуть наповнені не тільки товаром – їх прикрашатимуть величезні акваріуми, і диковинних риб діти матимуть змогу бачити не лише в енциклопедіях.
Спальний район столиці
Не зайві будуть нові такі 9-поверхівки, як у нас є одна-єдина навпроти парку – там розмістяться житло й офіси, зони побутового обслуговування й розваг, атракціони й медичні центри. Сьогодні, щоб працювати і відпочивати, людина залишає місто і їде в столицю, чому не створити умови на місці? Кагарлик поступово перетворюється на спальний район Києва.
Свою «Тотоху» - на Кагарличчині
Колись на Богуславщині побувала на горі Тотоха, де збираються переважно йоги для поповнення власної енергії. І задумалася: чому не пошукати подібне місце з потужною енергетикою землі, води і природи навкруги на Кагарличчині? Для себе я його таки знайшла: це – берег ставка у Бендюгівці. Там так тихо і затишно, там така енергія іде від землі, що, здається, саме йогам проводити свої заняття і медитації.
Музична школа у вигляді скрипки
Школа мистецтв – то моя любов, а її працівники – люди мистецтва – особлива каста. Уявляю, що колись вона буде не тільки дитячою, а й дорослою. Хіба дорослі не бажають вчитися грати на гітарі чи фортепіано, вчитися танцювати вальс чи сальсу, оволодівати вміннями образотворчого мистецтва? І саму будівлю буде побудовано у вигляді скрипки чи роялю, як у Китаї. Принаймні, цього дуже хотілося б.
Візитівку міста – живими квітами
Круг у центрі міста хотілося б, щоб прикрасив герб Кагарличчини із живих квітів. Для цього не потрібні 10 років, для цього потрібні бажання на хороші зміни і чітка організація процесу по завершенні «Великого будівництва».
Здоровий спосіб життя - ключовий ресурс успіху
Басейн, облаштовані пляжі, каток, кінотеатр, боулінг, фонтани на площі міста (як в Ірпені), облаштовані місця для катання на роликах та скейтах, парки розваг – хіба так багато хочуть кагарличани та жителі усієї громади? Чому в пріоритеті «забігайлівки»? Чому 1/5 товарів у магазинах займають спиртні напої? Чому для молоді працює лише ФОК та спортивний клуб "Мамай" з юними та значно старшими каратистами?А що робити тим, у кого зі спортом чи фізкультурою не складається? Куди подітися молоді у вечірній час, крім курсування між «Форами» та АТБ? Де подіти себе підлітку у літню пору, якщо батьки не можуть купити дорогу путівку в табір відпочинку? Чому бажання заробити собі на власні потреби кишенькові кошти залишається для них мертвим і нездійсненним?..
Сучасний музей
Мрію про сучасний музей у кілька поверхів на місці зруйнованого клубу цукрозаводу – із просторими залами, з великою кількістю експонатів і сучасною подачею екскурсій. На першому поверсі, наприклад, розташували б те, що стосується минулого Кагарличчини, а на другому та третьому – щось на кшталт того, де вчаться розуміти фізику й хімію, де проводять досліди, і де відвідувачі є учасниками проведення цих самих експериментів.
Розмальовані будинки
Фото біля авдіївської «Дев’ятки» немає тільки у лінивого, хто навідує українських бійців у зоні бойових дій на Донбасі.
Малюнок на будинку в Авдіївці
Мій фотооб’єктив фіксував її з різними воїнами і медиками. «Дев’ятина» прикриває місто від ворожих обстрілів. На розбитому будинку австралійський художник зобразив обличчя місцевої вчительки української мови. Її погляд спрямовано у бік окупанта. На дверях квартир дитячою рукою і кольоровими літерами вказано: ЖИВУТ ЛЮДИ. Мене довго не відпускало це зображення… І тепер я вважаю, що прикрашання будинків малюнками, які несуть важливу інформацію або естетичну функцію, - і красиве, і важливе.
Якою бачать Кагарличчину жителі міста через 10 років
Галина Сафронова:
«Через 10 років я бачу Кагарлик спортивним містом. Новий, сучасний, оздоровчий комплекс з басейном та багатьма залами, в яких є різноманітні спортивні секції на будь-який смак, де проводяться змагання міжнародного рівня. Наше місто оснащене велосипедними доріжками, а житлові масиви мають майданчики для тренувань. Про Кагарличчину дізнаються як про батьківщину відомих спортсменів, олімпійських чемпіонів».
Людмила Поліщук:
«Хочу сказати за сферу культури. Я бачу, що однією з переваг для жителів громади, а особливо для молоді, стане культурний розвиток. А для досягнення цього будуть осучаснені заклади культури і дозвілля, відкрито кінотеатр, котрий не поступатиметься столичним. Театральні вистави, виступи колективів, музичні вечори, кіносеанси стануть звичним і улюбленим відпочинком вихідного дня. У нас так багато талановитих людей!»
