8 листопада довгожителька із Кагарлика Раїса Семенівна Овчаренко відсвяткувала свій День народження, їй виповнилося 90 літ. Цей прекрасний ювілей кагарличанка пані Раїса зустріла при доброму здоров’ї, при добрій пам’яті та у колі рідних людей.
Народилася Раїса Семенівна у 1931 році на Дніпропетровщині. Коли почався голодомор, її сім’я – батько, мати та дві сестри Любов та Валентина – переїхали у Київську область, на Кагарличчину, у село Горохуватка, де дівчина росла і ходила в школу.
«Батько був на фронті, мати дуже важко робила. Я теж ходила в колгосп, коні водила, а жінки за плугом. Хата була холодна, топить не було чим, так і жили…», - розповідає ювілярка про повоєнні часи свого життя.
У родинному колі
Раїса закінчила 7 класів, а згодом і Ржищівське педучилище. 4 роки працювала у бібліотеці, 1 – у совбезі і 20 – у дитячому садку «Берізка» в Кагарлику.
Я дуже любила дітей і старалася в роботі. Вчителі мені дякували за дітей, які до школи йшли підготовлені і вже вміли читати, - згадує Раїса Семенівна, і очі літньої жінки мокріють. – Були діти, яким важко давалося читання, то було беру на прогулянку і книжку, сідаємо і надворі читаємо… І колись в нас Віра Степанівна була в районо, може Ви в курсі. Було прийшла на заняття, а вона робила у вихідні дні і знала слабих дітей, і найслабшу дівчинку викликає до таблиці. І та дівчинка назвала їй все, які ставили перед нею завдання. Я була довольна. Я роботу цю любила…»
Про «Берізку» і її маленьких вихованців бабуся нам розповідала ще різні випадки, та за кожним разом жалкувала, що «був такий золотий садочок, а тепер нема».
У Кагарлик Раїса переїхала тоді, коли вийшла заміж. «Чоловік в райвиконкомі працював, я – в бібліотеці, - згадує жінка, - познайомилися, одружилися, потім помаленьку побудувалися».
«Особливо щасливою я себе пам’ятаю, коли народилася моя перша дитина – син Саша. Була щасливою, бо відчула себе мамою. Зараз Саші 62. Тоді була щаслива, коли через 2 роки народився Вітя. А ще через 8 народився мій третій син Толя. Я щаслива у материнстві і горджуся своїми дітьми, вони не забувають про мене і піклуються, - ділиться моментами щастя іменинниця. – Ще у мене є чотири онучки і дві правнучки за кордоном».
Квіти - ювілярці
Раїса Семенівна у свої 90 років добре почувається і робить посильну роботу. «Почуваю себе нормально. Ходжу, роблю якусь роботу, загрібаю листя, на город ношу, курей пораю, їсти варю, - посміхається бабуся. – І знаю рецепт довголіття: треба постійно рухатися. Щодня вранці я роблю зарядку, звикла вже за багато років. Не їм жирної та гострої їжі, щодня геркулес, чорний або білий хліб, зовсім не споживаю здоби», - ділиться ювілярка і розчулено додає: «Я не думала, що доживу до таких почестей...»
Бабуся стверджує, що вона щаслива людина: «У мене все благополучно, я – щаслива людина, все добре, я себе обслуговую, що подужаю – роблю». Зізналася, що телевізор дивиться мало, «там майже одне і те ж по кожній програмі».
Раїса Овчаренко із своїми колишніми вихованцями
Але Раїса Семенівна багато читає. «Син Толя бере в бібліотеці для мене по 4 книжки. І я завжди ним передаю бібліотекарям вдячність, що підбирають мені літературу, яку я із задоволенням читаю. Вони вже знають мої уподобання. Зараз я читаю «Зачарована душа» Ромена Роллана. Якщо книжка цікава, я не можу від неї відірватися. Це моя відрада. Моя віддушина».
Крім турботливої рідні, в іменинниці є й подруги, які їй щодня телефонують і з якими вона веде приємні бесіди.
«Щовечора я лягаю і думаю: а що я робитиму завтра? Планую: завтра отаку роботу, а післязавтра таку… Встаю вранці і приступаю».
P.S. Кагарлик.City приєднується до родинних привітань і зичить іменинниці міцного здоров’я і радості у житті.
