Кагарлицький центр дитячої та юнацької творчості перетворився на потужну майстерню для фронту, а його працівники – у невтомних волонтерів. Тут плетуть маскувальні сітки, шиють балаклави та створюють костюми для снайперів.
У тяжку для країни годину жодна свідома людина не залишилася осторонь і всіляко допомагає Збройним Силам України, теробороні, тимчасово переміщеним особам, навідує поранених у госпіталях, збирає та везе гуманітарну допомогу людям у населені пункти, які були під окупацією ворога. Колектив Кагарлицького центру дитячої та юнацької творчості – не виняток.
Розпочинали із маскувальних сіток
Під дахом Кагарлицького ЦДЮТ зібралася когорта патріотів закладу разом із небайдужими кагарличанами та тими, хто знайшов прихисток у Кагарлику, тікаючи від російських авіанальотів, танків та насильників з мародерами із росії. Вони сплели багато маскувальних сіток, пошили балаклав та створили близько 15 «кікімор» - костюмів для снайперів.
Розпочинали в ЦДЮТ із маскувальних сіток
«Наша робота розпочалася із маскувальних сіток, - розповідає Тетяна Васильчук, директор Кагарлицького центру дитячої та юнацької творчості. – До нас завітав Віктор Бахмат, з яким ми і закрутили нашу спільну діяльність. Спочатку він шукав нам сітки – основу, на яку плети кольорові смужки тканини».
Віктор працює у сфері дистрибуції парфумерії, із родиною мешкає в Києві. Дружина його родом із Кагарлика, то куди виїхати зі столиці сім’я з дітьми із початком вторгнення рф мала – до батьків дружини. Поки Віктор шукав рибальські сітки, у Центрі творчості переглядали майстер-класи із перетворення їх на маскувальні. Адже такого в ЦДЮТ ніколи робили.
Технологія від Ірини
«У нас війна з 2014 року – ми займалися волонтерською діяльністю, складали на передову хлопцям пакунки із різними необхідними речами, щоб порадувати наших солдатів. А от саме сіток ми не робили, - зазначає Тетяна Васильчук - Тому почали із сіток. І в перший день, коли ми розпочали свою роботу, до нас прийшла Іра Соколова – сама вона з Києва, а тут у нашому місті знайшла прихисток від агресивних дій кремля.
Виготовлення рами для плетіння сіток
Ви знаєте, цю людину нам сам Господь Бог послав. Вона дізналася, що у нас розпочалася така робота, і приєдналася до плетіння. Виявилося, що Іра вже має досвід у такій справі. У процесі нашої роботи вона каже: «Ой, ви трішки не так плетете, як треба, я знаю як треба. Вам би було легше, якби рами зробили для цих сіток».
Ми знаєте як – з чого могли, з того й робили. У нас були намети складені, ми на них натягували ці сітки, ну й плели ж теж хто як умів: одні такого виду робили плетіння, інші – такого. Це теж певний вид роботи. І в нас ці сітки забрали, і ніхто нам не сказав, що ось така як у вас – нам непотрібна. У нас забрали сітки усі до останньої».
Сітки з Центру творчості є і в громаді, і на передовій
Сіток у закладі робили по 3-4 за день. І зробили їх дуже багато. Вже в перший тиждень роботи до Тетяни Васильчук почало телефонувати багато людей. Пані Тетяна зізнається, що навіть уявити не могла, що потреба у маскувальних сітках така велика. Сітки із Кагарлицького ЦДЮТ забирали для укріплень по місту в тероборону, Переселення, Леонівку. Потім із Тетяною Олександрівною зв’язався волонтер, який їздив на передову. І сітки почали робити вже туди.
Невдовзі цей шматок сітки перетвориться на маскування для шолома
Матерію для маскувальних сіток брали від людей через «сарафанне радіо»: просили своїх знайомих, а знайомі – своїх знайомих. Умови були по кольорах і по складу тканини. "Це мала бути не синтетика ні в якому разі (про це нам знову ж таки наголосила Ірина Соколова). Чому не синтетика? Тому що коли потрапляє іскра вогню, то натуральна тканина просто згорає, а синтетична – плавиться. А коли плавиться – можна зробити гірше. І ця сітка буде виконувати не захисну функцію, а шкідливу. В пріоритеті були кольори: чорний, коричневий, хакі, робили «пісочні» вкраплення", - пояснює пані Тетяна.
Кожен допомагав тим, чим умів
У процесі виготовлення маскувальних сіток виникла ще одна ідея – пошиття балаклав. Початок агресивних дій кремля по всій Україні – 24 лютого - припав на холодну пору. У Центрі творчості знайшли викрійку балаклав, і вже готовими виробами намагалися забезпечувати наших хлопців в теробороні і на передовій.
Майстрині за роботою
Багато людей приходило до ЦДЮТ, запитували чим вони можуть допомогти. Там, у свою чергу, запитували: а що ви вмієте робити? Якщо людина вміє в’язати, їй казали: в’яжіть шкарпетки. Тож, люди в’язали вдома шкарпетки, приносили до центру і звідти їх передавали на передову.
"Бандеросови" для молодят
«Одна дівчинка, яка плела у нас сітки, зв’язала подушку у вигляді сови і назвала «Бандеросова», - ділиться спогадом керівниця ЦДЮТ. - Ми передали її на передову разом з іншими пакунками. Хлопці були настільки раді такій оригінальній диванній подушці, що майстриня сплела таких ще дві – більшу і меншу, «хлопчика» і «дівчинку». І коли я передала волонтеру цю «совину пару», він каже: «О! Я навіть знаю кому я це подарую!» Мовляв, у одному з підрозділів на фронті весілля було, і ми подаруємо цій парі. Молодята були раді цьому подарунку.
Нині - акцент на "кікіморах"
«Кікімори» - зараз наша основна діяльність. Якось Іра, яка нам допомагала в майстер-класі по плетінню сіток, сказала: «Ми робили там ще в себе «кікімори» - костюми для снайперів. Давайте ми запитаємо, чи є в них потреба на передову». Запитали – отримали відповідь: так, дуже потрібні! І чим швидше, тим краще! Іра нам показала як це робиться, вона є ініціатором і координатором цієї роботи, тому що лише вона знала як їх плести. Зараз ми вже теж знаємо», - зазначає пані Тетяна.
Хто не робить, той не помиляється. Спочатку «кікімори» в Кагарлицькому ЦДЮТ робили на кителях (сітку пришивали до кителя). І це був досить важкий костюм – і китель важкий, і сітка важка. Але потім все удосконалили.
Щоб у вогні не горіло
Хлопці попросили, щоб ці костюми були ще й оброблені вогнетривкою сумішшю… Волонтери Центру творчості почали думати, шукати в Інтернеті як це зробити. Потім Світлана Лісова, директор школи з Кадомки, запропонувала ідею: мовляв, що там-то і там-то обробляли деревину на горищі в якійсь школі, можливо, в них залишився цей засіб і він підійде для обробки костюмів?
Так створюється маскувальний костюм "кікімора"
«Ми обробили спочатку одну перуку і спробували її підпалити. Вона взялася сажею, ми сажу струсили. А все, як було, так і залишилося. Тож, свої «кікімори» ми тепер ще й обприскуємо, щоб вони не горіли. Намагаємося знаходити рішення, щоб це було не так затратно і щоб ми могли це зробити», - розповідає виробничі секрети Тетяна Васильчук.
Один костюм - за чотири дні
Пані Тетяна зазначає, що у роботі в айдарівців вже 8 їхніх «кікімор», в азовців – 4. Загалом вони зробили близько 15 маскувальних костюмів.
Виготовити 1 костюм – це часозатратно. Щоб зробити 1 костюм 1 людині – потрібен тиждень. У ЦДЮТ над 1 костюмом працює по 2 людини, і на його виготовлення йде близько 4 днів. Ще 2 людей у підмозі, щоб робити пучки для костюмів, так виходить швидше.
Знайшли вихід
Костюм для снайпера складається із 3 частин – штани, кофта і перука. У Кагарлицькому ЦДЮТ знайшли рішення як полегшити такий костюм. Його тут почали робити не на кителі, а на сітці. Сітку почали вирізати по формі кофти чи штанів. А військові вже одягають це на свою форму.
«Сам процес такий, - розкриває чергові «секрети» пані Тетяна, – на рами, які зробив чоловік Іри, натягуємо сітки, беремо мішковину (вона в нас є різних кольорів), частину фарбуємо у зелені відтінки, формуємо пучки, і тоді цей пучок зав’язуємо в одну клітинку».
Ніколи не сумнівалася у своїх працівниках
Замовлень у майстів-«маскувальників» Центру творчості багато. Тож намагаються виконувати їх почергово, щоб нікого не образити.
Якщо працювати колективно, 1 маскувальний костюм можна виготовити за 4 дні
«Зараз у нас більше роботи, бо стало менше людей – одні на роботу пішли, інші виїхали, - констатує директорка ЦДЮТ. - Наші працівники, звісно, роботу продовжують – ми поєднуємо освітню і волонтерську діяльність. Зауважу, підйом патріотизму у нас не зменшився. У своєму колективі я не сумнівалася, і зараз наші працівники підтвердили, що ми - потужний і сильний колектив.
Кабінети у нас зайняті: в одному – сотають мішки, ріжуть стрічки, в іншому – 2 дівчат, не піднімаючи голови, шиють. Мабуть, втомилися дуже. Але працюють, не покладаючи рук. Ви чуєте цей стукіт? Це вони на машинках строчать костюми. Кабінет англійської теж зайнятий – там стоїть рама, лежать пучки і ми теж там трудимося. Хореографічний зал ми звільнили для своїх «карамельок», але їхню роздягальню зайняли, там люди працюють для фронту на повну потужність. Туди й машинку швейну поставили».
Дружна робота для Перемоги
Тетяна Васильчук зазначає, що ніколи не сумнівалася у своїх працівниках.
А щоб підняти дівчатам настрій і патріотичний дух, керівник гуртка ЦДЮТ Борис Родина грає для всіх на гітарі і виконує пісні.
«Мене інколи запитують: «Як ви усе це розгребете?» Я кажу: «Нічого, все зробимо! Перемога не за горами!», - впевнено зазначає пані Тетяна.
