Журналісти Кагарлик.city продовжують ставити запитання жителям Кагарличчини та Ржищівщини про їхній рідний край. Ми вже розпитували, кого із місцеві жителів вважають найпопулярнішими людьми, хто та що у Кагарлику та Ржищеві сприймаються з посмішкою, дізнавалися про улюблені місця відпочинку кагарличан та ржищівчан у дитинстві, та ще про багато що інше.
Тепер вирішили дізнатися, за що кагарличани люблять своє місто. Якщо ви бажаєте розповісти, за що любите Кагарлик - пишіть в коментарях, щоб наповнити усіх натхненням.
Люблю наше місто за те, що воно тихе і спокійне. За ставки, природу навкруги, за те, що тут живуть хороші та співучі люди. Люблю наш старовинний парк. Люблю лебедів на Пасківці. Люблю місцевих людей, які створюють красу на Кагарличчині. Завдяки їм отримую насолоду від тої краси. А ще люблю таких людей, як Анатолій та Людмила Хабренки із села Горохове. Дуже часто вони роблять благодійні свята для наших діток. А ще безкоштовно надають можливість малечі плавати в чудовому басейні та роздають подарунки. Люблю наших відважних захисників – їх із нашої громади немало, які захищають нас і нашу державу.
Кагарлик я, як і кожен його житель, любив з дитинства, люблю зараз і любитиму його в старості, адже це рідне й дороге моєму серцю місто. Але ще з більшою любов'ю я почав до нього ставитися з 24 лютого минулого року. Я пригадую той чорний для кожного українця день, коли розпочалася повномасштабна війна. Але місто з його жителями не лише не впали у паніку, а розпочали роботу по обороні і захисту своєї країни та рідного краю. Під час робіт по облаштуванню одного з блокпостів міста я був приємно вражений злагодженістю між містянами. Чоловіки готували та носили мішки з піском, різного роду будматеріали, розливали для окупантів бандеросмузі. Жінки готували та підносили їжу з гарячими напоями і також допомагали в цій роботі. Тоді ж сотні чоловіків, взявши до рук зброю, стали на цілодобове чергування для захисту свого міста. Це були одні з найважчих часів, але вони зробили нас справжньою нацією, яка продемонструвала ворогові, що українці битимуться за свою рідну землю до останнього. Я дуже хотів би, щоб наше місто і ми й надалі залишалися згуртованими і об'єднаними, бо лише так ми зможемо перемогти ворога. А Перемога обов'язково буде за нами.
За що я люблю своє рідне місто? Та, напевне, за все: за кожну вуличку і куточок, за буяння трав і зелень дерев, за чисте повітря, за спокій. Саме так, за чисте повітря. Повертаючись із великих загазованих міст додому, ти відчуваєш, як змінюється кисень і легко дихається. Тобі не потрібно шукати затінок від палючого сонця, бо наше місто чудово засаджене деревами. А парк - це ж одне задоволення для прогулянок! Усі потрібні заклади розміщені поряд і не потрібно витрачати безліч часу, щоб розв'язувати нагальні питання. Моє місто - найкраще, тому що тут мій дім, моє місце сили.
Я проживаю в найкращому місті на землі, яке зветься Кагарлик. Він найкращий тому, що рідний, кращого ніде немає. Тут проживають хороші люди. Кагарлик має багато неймовірних краєвидів, у нас красивий парк – наша візитна картка. Моя дитина дуже любить прогулянки у ньому. Де б я не була, мені завжди хочеться повертатися додому у рідне серцю місце. Та я переконана, що любити своє місто – це піклуватися про нього, робити його кращим. І мені не байдуже, що в ньому відбувається, як воно радіє і що йому болить. Ми, кагарличани, є його наповненням і є його продовженням. Ще я впевнена у тому, що місто, нехай навіть маленьке, стає світом, коли ти когось у ньому любиш.
Люблю Кагарлик, бо він найкращий у світі. Люблю за красу, за парк стародавній. За луки, яри, байраки й ліси. Мандруючи містом, я бачу чудові ландшафти і захоплююся ними. Всі вони надихають на нові подорожі. Кожного разу бачу красу не лише у великому, а часто у дрібницях. Привертають увагу різні деталі, які потім наштовхують на роздуми і додають бажання вивчати історію рідного краю, фотографувати. Люблю Кагарлик за прадавню історію, за те, що маю змогу доторкнутися до неї. Тут, у Кагарлику бували відомі люди: Дмитро Трощинський, який заклав наш парк; тінистими алеями парку прогулювалася княгиня Ольга Черткова; надихаючись красою парку, писав свої твори Микола Гоголь. Особливо милують око Дубина і Кандиби.
Краєвиди околиць Кагарлика
Дуже привабливий краєвид відкривається на лану на Роздолі. Спочатку, підіймаючись польовою дорогою, видно лише горб, але йдучи далі постійно змінюється краєвид, який з кожним кроком тільки розширюється і очі не втомлюються милуватися тією красою. Дуже гарно, як на долоні видно Кандиби. А з Кандиб Розділ видається ще більшим і панорамнішим. Між Дубиною і Кандибами протікає річка Росава. Річка з весни повновода, але протягом літа міліє і пересихає. А відтак заростає очеретом. І дуже цікаво спостерігати, як серед високих трав походжає красень фазан, лякливо пурхає перепілка, а ще у кандибському лісі та на Роздолі живуть косулі та лосі, котрі, буває, заходять навіть до людей на городи, ласуючи городиною. А ще в Дубині найспівучіші солов'ї…
Шкода, що майже ніде не обходиться без сміття. В Дубині багато мальовничих місць, де просто не можна не натрапити на купу сміття. Там струмок перед Роздолом - навколо нього зробили смітник. І сміття туди не соромляться везти навіть удень. Як заходити з Дорошівки нагору - до самого байраку смуга зі сміття. Болить душа за навколишнє середовище і дуже прикро, що люди байдуже ставляться до природи.
