Про що мріють діти у наші часи? Головна мрія - Перемога і мир. Разом із тим, у кожного є мрії-плани. Мрії, чого вони хочуть досягти у своєму житті, яку освіту хочуть здобути та яку спеціальність опанувати. Мрії про близьке і далеке майбутнє.
З нагоди Дня захисту дітей Кагарлик.City попросив поділитися своїми мріями учениць старших класів Кагарлицького ліцею №1. І ось, що вони нам розповіли.
Мрії - це прекрасно
У мене, як і в будь-якої людини, є безліч різних мрій, але одна з них стосується саме справи, у якій хочу досягти успіху. Я обожнюю малювати, тому мені хочеться вдосконалити це вміння і, можливо, створити щось таке, чим могли б захоплюватися багато людей у цілому світі. Може, у майбутньому хтось погляне на мою роботу і зрозуміє, що світ прекрасний, а хтось захоче опанувати таємниці живопису.
Звісно, я стараюся вдосконалювати свої вміння і працюю дуже багато для того, щоб утілити це в життя, але поки я просто мрію, хоча саме мрія є одним із помічників людини, щоб досягти своєї мети.
Інша мрія – це добробут для всіх людей у світі. Хтось страждає від нестачі грошей, від невиліковних хвороб, хтось здригається від вибухів і сирен. Багато дітей народжуються в сім’ях, де про них не піклуються. Мені б хотілося, щоб люди не страждали ні від чого. Можливо, щастя кожного – це і є ключ до доброго суспільства без зла.
Зараз найголовніша мрія кожного українця – перемога в цій клятій війні, але також важливо не забувати про особисті мрії та бажання. Втілюючи свої задуми в реальність, ми стаємо сильнішими духом, не зважаючи на скрутні умови їх реалізації.
На різному етапі нашого життя, у кожному віці різні мрії. Коли тобі п’ять років, ти мрієш про новий самокат, коли п’ятнадцять, мрієш про новий телефон, у двадцять п’ять – мрії про власне житло, у тридцять п’ять хочеш мати свій сталий бізнес, а в сімдесят п’ять – здоров’я і довгі роки життя в колі внуків.
Мені шістнадцять, і моя мрія – побачити цей дивовижний світ. До війни батьки допомагали реалізовувати це в реальність, і завдяки їм я була в багатьох країнах. Коли подорожую, я відчуваю свободу і насолоджуюся красою нашої неймовірної планети. Завдяки тому, що люди подорожують, вони вивчають менталітет, життя інших країн і цим розширюють свій світогляд.
Я мрію про мандри визначними місцями України – після нашої перемоги, звичайно. Найбільше хочу відвідати природний біосферний заповідник у степу «Асканія-Нова», історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця», озеро Синевир, острів Хортиця, палац Розумовського...
Також мрію про подорож країнами світу. Спершу хотіла б ознайомитися з традиціями Італії, Іспанії та Великої Британії, згодом відвідати Сполучені Штати Америки, потім – інші країни Європи й Південної та Північної Америки. Мрію вивчити багато іноземних мов і вільно володіти ними.
Для багатьох сучасних дітей «мрія» – новий телефон чи ноутбук. Часто вони не помічають того, що їх оточує. Я в жодному разі їх не засуджую, адже сама ще дитина і теж би не відмовилась від новенького гаджета. Але розчарована, що сучасне покоління часом байдуже краси природи, тварин, які потребують нашої допомоги та уваги.
Особисто я вважаю, що зараз знецінюють права тварин. Тварини – це наші вірні друзі, у яких, крім людей, немає більше нікого. Так ось, у мене небагато мрій, але найбільше за все я б хотіла створити свій центр допомоги для безпритульних і покинутих тварин, котрі приречені на блукання по світу наодинці. Таким тваринкам дуже рідко трапляються «добрі руки», а якщо й трапляються, то зазвичай це поодинокі випадки, адже всі хочуть здорового і красивого породистого песика чи котика, і тому більшість покинутих пухнастиків продовжує самотньо блукати вулицями серед натовпу людей.
Жителі великих міст і маленьких містечок не часто помічають «безхатьків», зазвичай ставляться до них з відразою. На превеликий жаль, у нас зараз у країні війна, і безпритульних тваринок стає тільки більше. Люди заклопотані, стурбовані, налякані, їм точно немає ніякого діла до покинутого песика, що з надією чекає на порятунок і на господаря, який би про нього потурбувався.
Я сподіваюся, що, коли виросту, обов’язково втілю свою мрію в життя: подарую домашній затишок і турботу друзям нашим меншим. І сумних, голодних оченят, які з проханням та відчаєм дивляться нам у вічі, стане менше в нашій країні. На жаль, поки що я можу лише нагодувати покинутого песика, якого бачу на вулиці...
Якщо зараз зупинити перехожого та запитати: «Яка ваша мрія?», то незалежно від віку та статі співрозмовника ви почуєте: «Мир та перемога України». Як щодо мене? Я не скажу, що це моя мрія. Це моє переконання, бо я знаю: Перемога та Мир неминучі, вони вже викарбувані в нашій історії. Тому я завжди мрію про те, що робитиму після завершення війни.
Я вже давно поставила собі за мету навчання в Україні. Багато можна почути, що з нашою освітою в Європі складно чи в Європі більше можливостей та краще навчання. Але особисто мене тягне до рідного, до свого. Я хочу здобути освіту й працювати тут, у своїй країні! Працювати на її благо! Хочу багато подорожувати Україною.
Це не тільки тому, що я люблю мандрівки, але й тому, що в нас є безліч неймовірних пам’яток історії та культури, заповідників, річок, озер... Не обов’язково це будуть якісь відомі місця. Я хочу дослідити кожен куточок своєї землі. Хай то навіть буде маленький місцевий парк.
Хочу більше проводити часу зі своїми друзями й родиною. Хочу зателефонувати їм просто так, а не щоб дізнатись, як вони після чергового обстрілу. Я хочу більше бачити їх наживо, а не через екран телефону. Бо то карантин, то війна зробили велику відстань між нами.
Я не буду чекати, щоб мої мрії здійснилися за помахом чарівної палички, а буду вже реалізовувати їх, бо моє майбутнє та майбутнє України будується сьогодні.
Мрії – це те, що допомагає нам зберігати надію, мотивацію і віру в майбутнє. Кожна людина має свої мрії, незалежно від віку. І хоча мрії з часом можуть змінюватися, вони все одно залишаються частиною нашого життя.
Особисто для мене однією з дитячих мрій було подорожувати по всьому світу. Я завжди захоплювалася географією, культурами й мовами інших країн. Мені хотілося побачити світ, зустріти різних людей і зануритися в їхні унікальні способи життя. Ця мрія надихала мене вчитися, ставати толерантнішою до різних культур і переконань.
Але якщо бути чесною, то з часом моя мрія про подорожі стала менш важливою для мене. Тепер мрію робити щось значуще в житті, по-справжньому корисне для людей.
Важливо пам’ятати, що мрії потребують наполегливості, відданості й праці для їх здійснення. Вони не здійснюються самі собою, але це саме те, що робить ціль особистою і вартою зусиль, які ми вкладаємо. Часом можуть зустрітися перешкоди та виклики на шляху до мрії, але саме завзятість і віра в себе допомагають подолати труднощі й дають сили йти вперед!
І хто б що не казав, мрія – це прекрасно! Кожна людина про щось мріє: стати багатим, відомим, мати ідеальне життя, мешкати в розкішному палаці. Кожному своє. І мрія в кожного своя. Вона може бути незначною для інших, але для тебе значити багато.
А якщо подумати, то що ж таке мрія? Я з дитинства хотіла подорожувати, відвідувати різні крани світу, вивчати їх культури, жити, віддаючи себе улюбленій справі. Яка ж ця мрія вагома для мене! Уявіть собі, як гарно їздити світом та бачити щось нове й фантастичне. Мрія – це не просто думка, це найсокровенніше бажання, те, заради чого ти готовий зробити все можливе.
Трохи подорослішавши, я почала думати про своє майбутнє: професію, навчання, хобі. І хоч я не знаю, як воно буде, але в мене є мрія! Я хочу стати перекладачем, навчатися на відмінно в коледжі та університеті й займатися улюбленою справою. Я хочу жити яскравим, радісним життям, подорожувати, творити. Я хочу жити! І хто б що не казав, мрія – це прекрасно!
Людина, яка має мрію, завжди матиме мету у своєму житті. Часом саме мрія може стати тим, що підштовхує до неймовірних досягнень.
Зараз багато хто має одну спільну мрію – перемогу України та мир на рідній землі. Але в кожного, безсумнівно, є власна потаємна мрія, яка стосується майбутнього. Я маю безліч невеликих бажань, проте єдиним, чого я по-справжньому хочу й до чого прагну, є щасливе життя в рідній Україні.
Комусь це здасться примітивним, проте що може бути краще, аніж омріяне майбутнє, у якому ти займаєшся улюбленою справою і просто обожнюєш життя, насолоджуючись кожним днем? Це те, до чого я йтиму повсякчас, навіть зовсім крихітними кроками. Адже любити, творити, по-справжньому жити – ключова мета кожного й найцінніше, що може мати людина. Така мрія варта всіх старань і зусиль і заслуговує на той час, який було в неї вкладено.
Неможливо бути дійсно щасливим, не живучи так, як хочеш ти сам, не даруючи радість іншим. Це дає неймовірну мотивацію та бажання самовдосконалюватися, щодня ставати кращим і вчитися нового. Я хочу, щоб мене оточували щирі, хороші люди, щоб я мала змогу займатися улюбленою справою, навчатися в омріяному університеті, щоразу розширювати коло власних можливостей, своїми знаннями і вміннями змінювати світ на краще. Адже саме так варто жити, щоб по-справжньому відчути гармонію буття. І це те, до чого потрібно прагнути й до чого слід іти щодня.
Головна мрія – це перемога й мир в Україні. Але, крім цієї, безумовно, важливої мрії, я маю це одну – щастя моєї мами. Зараз вона тяжко працює, у неї навіть не вистачає часу на відпочинок. Я знаю, що вона все робить заради своїх дітей. Тому я хочу віддячити за цей альтруїзм.
Щоб перетворити свою мрію на реальність, мені потрібно успішно закінчити школу та вищий навчальний заклад, побудувати успішну кар’єру. І тому я наполегливо крокую до цього.
