Одна з візитівок Кагарлика - гармоністи. Вони не тільки є окрасою чи не всіх свят та заходів на міському та районному рівнях, а й щонеділі збираються у парку біля фонтана, беруть до рук гармонь та бубон, щоб подарувати людям музику наших предків, зберегти традиції, повеселити народ і самим отримати задоволення. Ось так просто, на площі, безкоштовно, від душі.
Нині на весіллях рідко зустрінеш музикантів з музичними інструментами, їх набір зараз – ноутбук із записом фонограм і мікрофон.
Барабанну установку, соло- та бас-гітару останній раз бачила у Кагарлицькій міській школі №3, а ритм-гітару – в руках ржищівчанина Володимира Пасеки.
Але гармоністів на весіллі вже не зустрінеш, таке явище дуже рідкісне і, здається, з минулого.
- А колись, - розповідає гармоніст Віктор Усик, - так грали, що від танців курява не сідала! Гармоністів кликали на весілля, вони були особливими запрошеними на святі. Ой, скільки я весіль відіграв!.. А гармонь – це моя душа. Це вірна подруга на все життя.
Історичні джерела розповідають, що прототипом гармоніки був інструмент, сконструйований у 1822 році в Берліні німецьким майстром Бушманом. Йому було 17, коли він вирішив сконструювати універсальний пневматичний камертон, настроєний на кожен звук хроматичної гами. Його батько настроював фортепіано, і хлопцю була цікава ця справа.
Тож, спочатку в нього вийшов такий інструмент, що нагадував губну гармоніку. Пізніше, щоб удосконалити свій вибір, хлопець застосував міх для повітря. А ось у 1829 році витвір Бушмана був удосконалений віденським майстром Деміаном. З цього вийшов акордеон.
У 1830 році свої гармоніки почав виготовляти тульський зброяр Сизов. В Україні гармоніки почали виготовляти наприкінці ХІХ- початку ХХ століття (Харків, Волинська область). Гармоніка стала дуже поширеною у побуті людей.
І зараз на Кагарличчині, коли існує багато музичних альтернатив, гармоністи району – поважні літні чоловіки і молоді красені – виборюють місце гармоні для людей на святі та у повсякденному житті.
