Маленьких донатів не буває. Усі малюнки важливі. Кожна пачка чаю чи печива необхідна. Скільки не кажи цього словами, а для підростаючого покоління наочний приклад спрацьовує найкраще. Тому 2 жовтня в Центральній бібліотеці в Кагарлику було організовано зустріч-бесіду з нагоди Дня захисників і захисниць України «Сила підтримки» з дружиною військового Оксаною Мозговою, військовим та волонтером Анатолієм Єрмоліним та волонтеркою Анастасією Мацібурою. На зустріч завітали учні 7 класу Кагарлицького ліцею №3 та вчитель Анатолій Кабалик.
Гості під час зустрічі майстерно продемонстрували дітям, що незалежно від віку, кожен українець, від найменшого до найстаршого, може надавати вагому підтримку для наших захисників.
Приклад мужності: історія Олександра Мозгового та його родини
Оксана Мозгова – дружина військового Олександра, який був тяжко поранений і втратив ногу на війні. Однак йому вдалося вижити, пройти реабілітацію і повернутися до нормального життя в рідному Кагарлику та продовжити працю в тилу, допомагаючи родинам військових.
Затамувавши подих, хлопчики та дівчатка слухали, що ж саме допомогло пораненому військовому чекати на розгромленому полі бою порятунку від побратимів. А це були думки про сімʼю – дружину та двох доньок. Такі прості побутові речі про те, що їм без нього буде дуже важко, що йому ще треба підібрати зятів донькам.
Вже перебуваючи на лікуванні в Дніпрі вчинок старшої доньки Даші, яка без попередження раптом приїхала до тата в госпіталь, нікому нічого не сказавши, чітко дав зрозуміти, що йому є задля чого жити.
Слово, що рятує: як просте повідомлення чи лист надихають на фронті
І насправді, найперше чим можна підтримати – слово. Повідомлення «Як ти?», «Люблю тебе», «Чекаю» гріють душу і надихають. Вони нам абсолютно нічого не коштують, окрім секунд нашого часу, який ми маємо завдяки нашим захисникам.
Такими ж думками поділився й Анатолій Єрмолін, розповівши про лист, який уже затертий до дірок, а й досі зберігається у нього, як найцінніша річ. Цей лист йому передав знайомий від своєї дружини та доньки з умовою, що Анатолій відкриє і прочитає його лише тоді, коли йому буде вкрай важко. Ця нагода випала йому через кілька місяців у окопі, адже лист він постійно носив із собою в кишені біля серця, і слова підтримки дуже виручили.
Волонтерство як стиль життя
Анастасія Мацібура поділилася досвідом волонтерства. Це справа, для якої насправді теж потрібна міцна підтримка. Адже Анастасія в першу чергу дружина, мама двох діток, вона працює в закладі культури, де організовує та проводить найрізноманітніші заходи. Усе це потребує часу та сил. І якби не розуміння з боку чоловіка, не підтримка сестри та батьків, які завжди поруч у потрібний момент, то обʼєднати всю діяльність в єдиний життєвий графік було б неможливо. Однак Насті вдається.
Вона та, хто разом з Анатолієм та іншими волонтерами перша зустрічає обійми наших бійців і бачить їхню радість. В першу чергу, радість від зустрічі таких уже рідних людей за ці роки. Звісно ж, радість від смаколиків, домашньої випічки та решти необхідних речей. А ще від таких звичних і непомітних для нас продуктів, як картопля та морква, огірки й помідори.
Речі, що додають сили захисникам
А ці дитячі малюнки, які часто вже декому здаються непотрібними – вони ж розклеєні у військових всюди: в автівках, бліндажах, танках, медичних пунктах. І це не просто слова. Діти побачили це все на фотографіях та відеофрагментах, відзнятих волонтерами в своїх поїздках.
Волонтерка нагадала дітям, що їхня підтримка – це 10 хвилин перерви, які пішли на плетіння сіток; це повідомлення рідним чи знайомим, які на фронті; це коментар у Тік Тоці під відео навіть незнайомого бійця, бо йому буде приємно. Це допомога стареньким бабусям та дідусям, що живуть поряд. Це відмова від російського контенту в мережі. Це щоденна хвилина мовчання о 9:00. Це малюнки, шкарпетки, печиво й серветки, в якій би кількості вони не були. Бо допомога – це не соромно.
Пам’ять і вдячність
На завершення заходу учні написали військовим листи зі словами подяки та побажань. Лілія Литвин продемонструвала учням бібліографічні покажчики «Вічна памʼять полеглим захисникам України», випуском яких займається бібліотека. У них можна знайти відомості про Героїв Кагарличчини, з якими громада попрощалася у 2022, 2023 та 2024 роках. Завершився захід хвилиною мовчання.
