24 лютого 2026 року в Кагарлику відбувся мітинг-реквієм «Чотири роки незламності», приурочений до четвертих роковин повномасштабного вторгнення росії в Україну. На Алеї Слави Героїв зібралися жителі громади, родини загиблих воїнів-Захисників, представники місцевої та районної влади, духовенство.
«Так почалася історія нашої незламності»
Захід став даниною пам’яті всім Захисникам і Захисницям, які віддали життя за свободу та незалежність України.
«Чотири роки тому Україна прокинулася від вибухів. Від сирен. Від страшного слова "війна". Це був ранок страху. І водночас — ранок великої єдності», — так розпочала захід ведуча Анастасія Мацібура.
Вона акцентувала, що кожен тоді зробив свій вибір: хтось узяв зброю, хтось відкрив волонтерський штаб, хтось залишився працювати для країни. «Так почалася історія нашої незламності. Чотири роки боротьби. Чотири роки болю. Втрат. Руйнувань. І водночас — чотири роки сили, гідності та віри», — наголосила вона.
Кагарлицький міський голова Олександр Панюта звернувся до громади зі словами вдячності та скорботи: «Чотири роки… Це 1461 день надлюдських зусиль, незламної віри та щоденного подвигу нашого народу. Кагарличчина, як і вся Україна, міцно стоїть і боротиметься до Перемоги».
Нове ім'я на Алеї Слави Героїв
Під час заходу відкрили меморіальний банер на честь старшого сержанта Олександра Бузніцького.
«Сьогодні ми відкриваємо меморіальний банер на честь нашого земляка — жителя Буртів Олександра Бузніцького. Він не чекав, поки війна закінчиться сама собою, а пішов захищати свій дім, свою родину, наші з вами мирні світанки», — сказав Кагарлицький міський голова Олександр Панюта.
Олександр Бузніцький став до лав Збройних Сил України у лютому 2025 року. 15 жовтня 2025 року він загинув під час виконання спеціального завдання під Куп’янськом на Харківщині. Йому було 49 років. Похований у рідних Буртах.
За словами очільника громади, Алея Слави — це не просто знак пам'яті. «Щоразу, проходячи цією Алеєю, ми маємо пам'ятати: Олександр Бузніцький та інші Герої віддали своє майбутнє, щоб ми мали сьогодення», — підкреслив він.
Учасники заходу вшанували в загальнонаціональній хвилині мовчання пам’ять Олександра Бузніцького та всіх Захисників і Захисниць, які полягли за свободу, честь і незалежність України. У центрі міста зупинився транспорт. Усі в скорботі згадали полеглих…
«Чотири не роки — чотири століття»
До громади звернувся начальник Обухівської районної військової адміністрації Геннадій Сиваненко. Він розширив часові рамки протистояння, нагадавши, що боротьба українського народу проти російського імперіалізму триває значно довше, ніж чотири роки.
«Так, потрібен мир, але справедливий на нашій землі. І зараз, як ніколи, нам потрібна єдність і підтримка один одного. А більше — підтримка сімей, які віддали найдорожче — своїх дітей», — зазначив очільник району.
Він закликав цінувати пам’ять про полеглих і не бути байдужими.
Посмертні відзнаки Героям
Олександр Панюта та Геннадій Сиваненко вручили посмертні відзнаки загиблих та померолих воїнів «Почесний громадянин Кагарличчини» їх рідним.
Серед них:
Олександр Білик (1973 року народження) — уродженець Кагарлика, головний сержант ВЧ А7293. Загинув 7 червня 2024 року поблизу Карлівки на Донеччині.
Максим Коржов (1985 року народження) — уродженець Слов’янська, старший стрілець ВЧ А4350. Загинув 23 вересня 2023 року біля Новопрокопівки на Запоріжжі.
Андрій Рибак (1991 року народження) — житель Кагарлика, сапер ВЧ А4219 «Кракен». Загинув 10 грудня 2025 року біля Веселого на Харківщині.
Олександр Лісовий (1986 року народження) — житель села Переселення, матрос ВЧ А2802. Загинув 21 лютого 2025 року біля села Свердліково на Курщині.
Юрій Тригуб (1978 року народження) — житель Кагарлика, солдат ВЧ А5003. Загинув 2 грудня 2025 року біля Берестка на Донеччині.
Віталій Карлюк (1980 року народження) — житель села Слобода, солдат ВЧ А4862. Загинув 29 грудня 2025 року поблизу Резниківки на Донеччині.
Олександр Пендюр (1980 року народження) — житель села Мирівка, солдат ВЧ А5003. Загинув 29 грудня 2025 року біля Костянтинівки на Донеччині.
Сергій Погребняк (1986 року народження) — житель Кагарлика, старший солдат, проходив службу у кількох військових частинах. Помер 24 листопада 2025 року.
Володимир Степанчук (1980 року народження) — житель села Стави, молодший сержант ВЧ А7014. Помер від поранень 29 листопада 2025 року.
Руслан Коробенко (1980 року народження) — житель села Кадомка, старший сержант ВЧ А4784. Помер від поранень 26 листопада 2025 року.
Євгеній Павлов (1992 року народження) — житель Кагарлика, стрілець-снайпер ВЧ А0222. Помер 21 листопада 2025 року.
Ярослав Грушко (1995 року народження) — житель Зеленого Яру, солдат ВЧ А5725 та А4076. Помер 13 грудня 2025 року під час служби в Запоріжжі.
Молитви за Героїв і Україну
Заупокійну літію за загиблими звершив благочинний Кагарлицького благочиння протоієрей Юрій Литвин у співслужінні із священниками благочиння. Молитва за Україну, промовлена благочинним, об’єднала всіх присутніх єдиною думкою та прагненням.
Завершуючи мітинг, Анастасія Мацібура додала: «Чотири роки тому ми довели світові — Україна не впаде за три дні. І не за три тижні. І не за три роки. Україна стоїть. Україна бореться. Україна живе… Нехай біль стане нашою силою. Нехай пам’ять буде вічною. Нехай Перемога стане реальністю».
Учасники заходу виконала духовний гімн «Молитва за Україну».
Україна — незламна. Вічна пам’ять полеглим Героям. Слава Україні.
