Карантин продовжили до 11 травня. Це означає, що школярі і надалі навчатимуться в режимі онлайн і не відвідуватимуть школу.
Діти вперше вчаться у такому форматі, мають свої труднощі, але вчителі підбадьорюють їх і вони потроху призвичаїлися. Для педагогів важливо отримувати зворотній зв’язок, перевіряти роботи дітей та правильність виконання завдань, хід їх розв’язування. Деякі вчителі нарікають на незручне перевіряння сфотографованих телефоном дитячих робіт у вайбері, але вони продовжують свою роботу.
Ось як учні початкової школи міста Кагарлик розповідають Кагарлик.City про свій день на карантині.
Марійка Костенко, 3 клас міської школи №2
Марійка Костенко
- Моя мама працює в реанімації нашої лікарні лікарем-анестезіологом. Щодня вона на своєму посту. І я цим дуже горджуся. Під час пандемії я перебуваю у своєї бабусі. З мамою часто говорю по відео-зв’язку. Вона навідує нас, але я не можу обійняти її, між нами відстань 3 метри.
Вчитися вдома мені складніше, як у школі. Просинаюсь я о 7-й годині. Вмиваюсь, снідаю. З 11 годин у мене уроки. Раніше я соромилася на відео розповідати вірш, який задали вивчити напам’ять, а тепер зовсім ні. Найважче мені було зрозуміти ділення з остачею. А стало легко, вчителька гарно пояснила письмово. Найлегше мені з української мови, особливо люблю складати казочки як підмет з присудком дружили. І ще читання легко. З англійської нескладно зовсім, нам менше задають.
Після уроків катаюсь на роликах. У мене є кіт Сісі і собака Мося. Я дуже люблю прибирати у себе в кімнаті, бо постійно щось нове знаходжу. І на горищі також.
Про вірус мені відомо таке: він є, якщо ти кашляєш, задихаєшся і в тебе горять легені. До 14 років під час карантину не можна виходити в магазин.
Після карантину я обніму свою вчительку і буду вічно її обнімать. Пройдусь школою, так відвикла від неї, буду гулять з дітьми (і на новому майданчику на шкільному подвір’ї теж).
На карантині набридло. Плачу, як сильно в школу хочу!
Коля Колодяжний, 1 клас міської школи №2
Коля Колодяжний
- Мені зовсім нескладно так вчитися. Мені навіть подобається так вчитися. Я люблю бути вдома. Я просинаюсь о 8-й годині, чищу зуби, віджимаюсь від підлоги 10-15 разів, роблю зарядку. Займаюся уроками. Граю з мамою в бадмінтон, а ввечері з мамою і татом катаємось на велосипедах. У мене є черепаха і хом’як, за ними доглядаємо ми з мамою. А ще ми маємо 1 козу і 5 кішок. Ввечері ми ходимо на ставок, ловимо жаб, розглядаємо їх і відпускаємо. Нещодавно зловили чорного тритона.
Про короновірус я знаю те, що він небезпечний. Від нього померло дуже багато людей у світі.
Коли ми повернемось на навчання у школу, я навіть не знаю що я зроблю спочатку… буду постійно гуляти з друзями на вулиці і багато-багато бігати, я за ними скучив.
Настя Прокопенко, 3 клас міської школи №2
Настя Прокопенко
- Навчаємося ми з понеділка по п’ятницю, в суботу й неділю відпочиваємо. Вчитися мені краще в класі, бо з вчителем можна обговорити все. Встаю я в 10 чи 11 годин. Вчуся з 12-ти. У мене є брат і 4 сестри. Ми граємо в футбол на подвір’ї. А ще зробили колесо в саду і закидаємо по черзі туди м’яч, по типу баскетбола, влаштовуємо змагання. Чесно – я рідко читаю книжку, дуууже рідко. З математикою я легко справляюсь, але з української мови мені важко було із суфіксами.
У нас 3 котів і 2 кошенят, 6 собак (всі породисті), 14 курок і 1 півень, 4 кози, 5 козенят, 2 хом’яки і 1 попугай, такий голубий з жовтим. Але мені все одно все набридло і я хочу в школу. Уроки з хіп-хопу я беру з Інтернету, вчитель нам показує і я повторюю за ним.
Що я знаю про вірус? Я за нього переживаю, бо він вже в Києві. Треба носити маску і не виходити в людні місця, змінювати маску через 5 годин. Мама нашила багато. Вона все встигає, бо як береться за одне діло, то доводить його до кінця.
Михайлик Горбань, 1 клас районного ліцею
Михайлик Горбань
- Вчуся я в понеділок, вівторок, середу, четвер, п’ятницю, а в суботу й неділю все доробляю. Трохи складно так, в класі вчитися краще, але я все-таки люблю бути вдома. Встаю я о 7-7.30, гуляю в телефоні, дивлюсь мультики, у нас є хом’яки Родзинка і Рафаелка. Уроками займаюся з мамою, коли вона приходить з роботи. Мені з уроками зовсім неважко, але набридло бути вдома.
Про вірус я знаю таке: у магазині є вірус всюди, люди хворіють, потрібно носити маску. Коли ми зійдемося до школи після карантину, у вчительки буде День народження. Я розкажу їй вірш, привітаю. І всі діти будуть розказувати їй вірші.
Ілона Степанюк, 3 клас міської школи №2
Ілона Степанюк
- Я скучила за подружками, і тому хочу в школу.
Просинаюся я о 10-й, навчаюся з 11-ї. Там у нас конференції і таке інше. Потім катаюсь на велосипеді, треба ж чимось мені дихать. У мене є кішка Боня, їй 4 роки, і собака Вольд. Але мені все одно сумно. Тому я багато малюю. А ще я ходила на хіп-хоп. Мені реально не вистачає цих занять. І зараз нам наш вчитель проводить їх в Інтернеті.
Розповідати вірші на відео або про своїх домашніх улюбленців мені не соромно і не страшно, мені навіть це подобається! Вчителька нас підтримує постійно, каже: «Діти, не сумуйте під час карантину, робіть щось». Як закінчиться карантин, обійму всіх – вчительку, дітей і завуча.
