18 березня 2026 року в Кагарлицькому ліцеї №1 імені Василя Мамія відбулася знакова подія - сюди доправили Прапор Надії. Зробили це військові Володимир Семененко з позивним “Грек”, начальник групи забезпечення цивільно-військового співробітництва 527 окремого батальйону охорони та обслуговування Збройних Сил України із капеланом цієї частини Володимиром “Сірим”.
Чому саме в цей заклад? Вихованці, вчителі та батьки ліцею активно допомагають військовим частини, звідки прибув Прапор.
Володимир Семененко розповів учням ліцею історію виникнення Прапора Надії та що означають кольори на його біло-чорному полотнищі. Біла смуга символізує надію, свободу та очікуване повернення українських полонених захисників додому. Чорна — уособлює біль, страждання і випробування, які вони переживають у полоні. Саме поєднання цих кольорів нагадує про складну реальність війни та водночас підкреслює незламну віру в звільнення кожного полоненого.
Також він відповів на запитання дітей, зокрема про символи на гербу частини, про те, як отримав позивний “Грек” тощо.
Капелан Володимир, який до посвяти в сан, служив розвідником у славетних “Вовках Давінчі”, освятив Прапор Надії та прапор частини, які привезли в ліцей. А ще священник окропив і дітлахів. Також військові роздали дітям хрестики, і пообіцяли, що при нагоді привезуть як сувеніри шеврони частини.
Зі словами вдячності до гостей звернулася директорка ліцею Альона Будник, яка запевнила, що заклад і надалі підтримуватиме українських захисників.
У заході також взяла участь заступниця Кагарлицького міського голови Любов Коваль, яка наголосила на важливості подібних зустрічей для молоді.
Проєкт «Прапор Надії» започаткував у 2024 році захисник «Азовсталі» Сергій (Волина) Волинський. Це неофіційний символ, покликаний вшанувати українських військовополонених та зниклих безвісти.
Суть ініціативи полягає в тому, щоб розміщувати Прапор Надії під державним прапором України на адміністративних будівлях і в публічних місцях. Він має бути меншим за розміром і залишатися піднятим доти, доки останній український полонений не повернеться додому.
Таким чином проєкт створює постійне нагадування як для українського суспільства, так і для міжнародної спільноти про необхідність звільнення всіх захисників.
Ініціатива швидко отримала підтримку: петиція, подана Сергієм Волинським 23 серпня 2024 року, зібрала 25 тисяч підписів лише за чотири дні. Вже 8 травня 2025 року в Запоріжжі урочисто підняли перший Прапор Надії, що стало початком масштабного поширення символу по всій Україні.
